Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

LAMA: «Ніколи не гналася за штампом у паспорті»

Наталя Дзеньків (Lama) – тендітна та приваблива жінка. Її ніколи не вабило богемне життя. Виростаючи у сім’ї артистів Гуцульського ансамблю пісні й танцю, Наталя знала, що потрібно багато працювати, щоб досягнути успіху.

Трагічні події в країні загнали співачку у депресію, тільки зараз вона почала творити. Про музику, чому не змінює імідж, де планує весілля і чому хоче жити як звичайна людина, Наталя розповіла в інтерв’ю журналістові «ВЗ».

— Наталю, у дитинстві ви, як і ваша мама, намагалися пов’язати своє життя з танцями, але музика перемогла…

— Мама не дуже хотіла, щоб я танцювала. Тоді гастролі могли тривати два-три місяці. Різні майданчики, часті переїзди. Думаю, я теж не хотіла б, щоб моя дитина була артистом. Коли мріяла виступати на сцені, не уявляла, які на моєму шляху можуть бути перешкоди, труднощі. Тому мама намагалася мене оберігати. Насправді з танцями у мене не дуже складалося. Пам’ятаю, як мама примушувала готуватися до балету. Мені більше подобалося, коли батьки брали мене з собою на гастролі. Це було переважно улітку, щоб можна було відпочити.

— Хто розгледів ваші співочі здібності?

— Це сталося випадково. Коли танцювала на сцені, нам на фортепіано акомпанувала Еліна Едуардівна. Вона помітила, що я під час репетицій часто підходила до рояля, сама собі щось награвала, імпровізувала. Потім запропонувала приватні уроки. Навчалася у неї рік. Саме вона підготувала мене до музичної школи. Я довго шукала справу свого життя. Паралельно хотіла мати свій проект в естрадному напрямі, зніматися у кіно, була захоплена фігурним катанням, хотіла лікувати. Пам’ятаю, вдома брала чорнильну ручку, наливала туди води і робила лялькам уколи (сміється. — Т. К.) Коли здобула музичну освіту, музика стала основним шляхом.

— Правда, що назва вашого гурту Lama вам наснилася у віщому сні?

— Багатьом творчим людям сняться віщі сни, з цим пов’язана ціла наука. Але я подумала: чи мені треба тим займатися, знати якісь подробиці? Адже до кінця все одно не розгадаєш те, що має статися у майбутньому.

— Мали мету стати популярною?

— Ще за часів «Магії» (перший гурт співачки. — Т. К.) мені більше подобався процес створення музики. Я отримувала насолоду від концертів, не думала, буду я популярна чи ні. У мене немає на голові корони, навпаки, хочеться жити як звичайна людина. Я не женуся за примарами.

— Останні події в країні відобразилися на вашій творчості? Чи відчуваєте як музикант, що зараз “час” на українське?

— Ця ситуація швидше загнала мене у депресію, ніж «пробила» на творчість. У нас є люди, які спекулюють на цьому, піаряться, а я не можу. Дуже довго переживала ці моменти. Нічого не робила, мені не писалося. Лише тепер почала працювати.

Також важливо, що зі мною залишається моя група. У нас у команді склалися особливі і близькі стосунки. Ми вже багато років граємо разом і не набридаємо одне одному. Творимо навіть, коли їдемо нашим автобусом у дорозі. Після двогодинного концерту можемо репетирувати, думати, що грати в іншому місті. Серед ночі можу сидіти, придумувати нові мелодії і записувати їх на диктофон. Треба об’єднуватися, триматися, заряджатися якоюсь енергією, адже стабільна хронічна депресія тільки погіршить стан.

— Бунт на сцені для вас — це зміна іміджу чи напряму у музиці?

— Можна змінюватися, якщо те, чим ти займаєшся, не твоє. Коли ти той, хто в житті і на сцені, то змінити себе — означає стати нечесним із собою. Я б могла 1000 разів змінити зачіску, перефарбуватися, але розумію, що це мені не йде. Може, я була б більш успішною, якби, як Леді Гага, кожного дня міняла імідж, «брала» епатажем. Якщо брати мої пісні, вони базовані суто на моїх почуттях, стосунках. Хтось може надихатися чужими історіями, книгами чи фільмами, але якщо виконуватиму такий матеріал, мене не пробиратиме до мурашок.

— У проекті «Щирі» приміряли на себе український одяг та образ, популярний у ХІХ — на поч. ХХ століття. Відчули атмосферу того часу?

— Таке вбрання мені близьке, адже приміряла щось подібне і не раз виступала в українському строї. Виглядаю у ньому органічно. Не відчувала ніякого дискомфорту, хіба те, що дуже важкий, особливо коралі (сміється. — Т. К.) Звісно, українки вдягалися так не кожного дня, а переважно на свята, тому “страждали” недовго.

— Чи до цього часу дотримуєтеся вегетаріанства?

— Сім років була вегетаріанкою. Але коли їдеш у тур і у тебе постійні концерти, цього дотримуватися неможливо. Для звичайної людини вегетаріанство — це їсти лише траву. Але є ситні і повноцінні страви, які знайти десь на гастролях дуже важко. Тому змінила свій раціон. Намагаюся їсти легке м’ясо, курку чи рибу.

— Ваш наречений, музикант Алекс Шелест, відмовлявся від м’яса? Підтримував ваш спосіб харчування?

— Ніколи на Сашу не впливала у цьому плані. Чоловік має бути чоловіком. І це не залежить від того, їсть він м’ясо чи ні. Жінка поряд з коханим має почуватися захищеною, а він — бути головним у сім’ї.

— Весілля відклали через ситуацію в країні?

— Коли ми заручилися, помер мій тато. Тому вирішили відкласти всі урочистості. Потім почалися трагічні події в країні. Заручини і весілля — така подія, коли має бути гармонія не тільки у душі, а й навколо… Та я ніколи не гналася за штампом у паспорті. Ми з Сашею знаємо, що між нами є кохання, і хочемо поєднати наші душі. А коли — це лише питання часу.

— Церемонію проведете у Львові?

— Останнім часом частіше буваю у Львові. З Сашею разом відвідали різні львівські катедри, хочемо весілля у цьому місті. Навіщо їхати в якусь іншу країну? Церемонія буде не для широкого загалу, особистою. Не люблю великих весіль, особливо коли починають плакати. Дівку віддають заміж, а всі ридають, наче життя закінчилося (сміється. — Т. К.)

— Ви дуже гарно виглядаєте. Маєте якісь секрети краси?

— Це гени (усміхається.

— Т. К.) Спеціально нічого не роблю, але коли ти живеш у душевній гармонії, працюєш, тобі не потрібно знущатися з себе. Я не ходжу в спортзал, але займаюся вдома. Відеоуроки Сінді Кроуфорд дуже ефективні. Також ключиком до гарної фігури є правильне харчування.

Довідка «ВЗ»

Наталя Дзеньків народилася 14 грудня в Івано-Франківську. 1994-го закінчила музичне училище по класу фортепіано. За рік до того створила гурт “Магія”. 2000-го переїхала до Києва. Із 2005-го співає у групі Lama. Наступного року вийшов альбом. 2007-го на церемонії MTV Europe Music Awards у Мюнхені отримала премію Best Ukrainian Act — найкращий український виконавець. Авторка мелодій і слів до своїх пісень. Гурт Lama записав чотири альбоми.

Схожі новини