Маша СОБКО: «Пропонували виступити на «Антимайдані» – я відмовилася»

Закохані разом і вдома, і на концертах та гастролях, і під час прогулянок Євромайданом. Про те, чому Маша Собко не виступає там, за що вдячна Миколі Рудьковському та чому не вважає себе секс-символом — у її розмові з кореспондентом «ВЗ».

- Машо, яке воно — життя після заміжжя?

— Після заміжжя почуваєшся набагато впевненіше. Ти певним чином можеш «схаменутися», заспокоїтися. Уже не сиджу й не гадаю — де моя любов? Я покладаюся на Артема у будь-які моменти. Навіть тоді, коли поруч немає перукаря — він виручить. Після виступів він повторює, наскільки пишається мною. У цих стосунках — моя сила. У Києві на будь-яких виступах ми вдвох, та й на гастролях він мене супроводжує. Артем вносить чоловіче бачення у нашу суто жіночу команду. Він — талановитий фотограф та оператор. Завжди довіряю його критиці, навіть у музичному плані.

- Що зараз на часі у ваших творчих планах?

— Скоро презентуватиму но­ву україномовну пісню «Білим полум’ям». Вона давно лежала майже готовою, ми весь час її оминали. Після цього представлю новинку «Таксі» та літню драйвову композицію «До утра».

- Чому витягли з шухляди україномовну пісню, адже весь ваш репертуар — російськомовний? Можливо, надихнулися Євромайданом?

— Це хороший збіг. Записала остаточний варіант пісні за тиждень до цих буремних подій. Чоловік наполіг на тому, аби взяли в роботу саме цю композицію, мовляв, люди у Західній Україні чекають саме на неї. Бо поки у мене була лише одна українська пісня — «Моя любов».

- Вас із Артемом можна було побачити на Євромайдані — ви прогулювались серед натовпу, фотографувалися, викладали фото в соцмережах… Чи не хочете виступити на сцені Євромайдану?

— Наразі із моїм продюсером вирішили, що виступати там зарано. Допомагаємо як звичайні громадяни своєї країни. Мій брат ночує там, моя команда постачає їжу. Батько привозить на Майдан мішками картоплю, моркву, цибулю, буряки, ящиками яблука, аби люди щось їли. Продюсер працювала на кухні… Не думаю, що потрібно кричати зі сцени Євромайдану про підтримку, а просто здійснювати її. Хочу робити це в тіні. Коли прийшли з чоловіком на перше віче, народ тиснув руки і дякував, що ми з ними. Тішуся, дивлячись на людей, які свідомі того, якої мети хочуть досягнути, і роблять все для цього. Поспівати я ще встигну. Мене запрошували виступити на «Антимайдані», але з командою вирішила, що я не беру участі у таких концертах.

- Чи не є таке запрошення наслідком співпраці із вашим колишнім інвестором, «регіоналом» Миколою Рудьковським?

— Пропозиції точно не йшли від нього, до своєї партії він мене ніяк не схиляє. Я відчуваю до цієї людини вдячність за змогу зробити перші кроки. Микола Рудьковський мене підтримав на «Новій хвилі» у Юрмалі, давши старт моїй кар’єрі. Це була і фінансова, і моральна підтримка. Ніколи не отримувала від нього пропозицій виступити за Партію регіонів. Я завжди підтримувала власне його, виступаючи на його передвиборчих кампаніях. Те, що там у нього діється, — для мене як темна кімната. І я не знаю, що відбувається за цими зачиненими дверима.

- Політичні перипетії, ка­р’єра, заміжжя — чи не здається вам, що ви занадто швидко подорослішали?

— Безперечно. Тим паче, у моїй сфері ти просто зобов’язаний швидко дорослішати. Адже, якщо залишатимешся маленькою наївною дитиною, тобою буде легше маніпулювати. Потрібно зібрати себе в «кулачок» і швиденько всього вчитися. Усілякі життєві ситуації, які примушують тебе зовсім по-іншому дивитися на світ, сприяють тому, що ти дорослішаєш. У мене це сталося в 16 років після програми «Шанс». Коли учасників і переможців після закінчення проекту ніхто не поспішав нікуди кликати, продюсери не з’являлися, я зрозуміла, що ми особливо нікому не потрібні. Потрібно працювати, випробовувати себе всюди... У важкій сфері шоу-бізнесу, де багато конкуренції, де безліч людей хочуть бути наближеними до тебе, присмоктавшись, наче «присоски», треба тверезо на все дивитися, по-дорослому. Відсіювати все непотрібне — непотрібні пісні, непотрібні проекти і знайомства, непотрібні візажі і вбрання… Повинна бути своя обґрунтована точка зору. Тож я й подорослішала. Добре, що ще не маю сивини (сміється — Ю.Т.-Ч.).

- Не боїтеся, що наступним кроком стане прощання зі сценою та нова професія «берегині домашнього вогнища»?

— Ще й як боюся! Проте мій чоловік цього ніколи не допустить. Як тільки у мене з’являються якісь сумніви щодо мого перебування на сцені (бо ж я дуже самокритична людина, і у такі моменти можуть закрадатися думки: «А чи не краще мені сидіти вдома і вишивати хрестиком?»), Артем одразу «штовхає» мене та каже: «Йди і співай, твоє місце на сцені». Бувають і депресивні моменти, адже я емоційна, творча людина. Повністю піддаюсь відчуттям. Сьогодні я «чорна», а завтра «біла». «Сірої» не буває. Не думаю, що колись раптово піду зі сцени — біля мене люди, які завжди мене повертатимуть туди. Я «розцвітаю», коли співаю для людей і бачу, що це потрібно. Утім, ніколи не кажу «ніколи». Тим паче у нашій країні, де все доволі нестабільно. Не можна сказати, що буде завтра. У житті виживають гнучкі люди. Не кажу, що треба «прогинатися» під світ. Але вміти знаходити альтернативи та щось краще для себе потрібно. Я, звісно, хочу відбутися як мама, як дружина — але поєднати це все зі сценою.

- Ви за патріархат чи матріархат у сім’ї?

— У мене вдома все з розумом. Є моменти, за які відповідає мама, а за які тато. Жінка зазвичай дає напрям, а чоловік його реалізовує. Мені здається, така схема правильна. Не можна все звалювати на себе. У нашій країні жінки звикли запевняти: «Я все сама, я все зможу!». Це нікому не потрібно, і не варто себе обманювати. Недарма існує вислів, що сила жінки в її слабкості.

- Ви згадали про те, що розвиваєте свої кулінарні здібності. В якому напрямі та «жанрі»?

— Мені ближча домашня та корисна їжа. Адже при всіх цих щоденних «забігах» доводиться харчуватися невідомо чим у фаст-фудах, а потім опиняєшся у лікарні. Останнім часом почала стежити за тим, щоб нормально поїсти. Це завжди овочі, салати, супи… Іноді мене тягне на якісь шедеври типу лазаньї, тірамісу й паннакоти — це я теж вмію. Щоправда, не вмію готувати борщ — це у списку моїх бажань.

- При цьому всьому треба залишатися в хорошій формі…

— Поки природа бере своє — рятують ті дані, які дав мені Бог і батьки. Влітку люблю бігати на стадіоні, плаваю в басейні. Навмисно на дієтах не сиджу і не займаюся самознущанням. Вважаю, що краще вести активний спосіб життя. Коли відпрацьовую повну концертну програму і знімаю корсет — він увесь мокрий. Це теж мій спорт.

- Хто шиє вам концертні костюми і що полюбляєте носити щодня?

— Для якихось серйозних проектів, зйомок чи червоних доріжок довіряюсь дизайнерам та професіоналам. Більшість суконь мені пошив Сергій Єрмаков. У повсякденному житті не заморочуюсь таким. Моя мама працює у брендовому магазині, відкладає мені усе те, що їй до вподоби. Я люблю доволі прості та доступні речі. Якщо треба, можу одягнути й речі і з секонд-хенду. Я — земна людина у цьому плані. Та як дівчинка люблю чепуритись. Мабуть, звідси і любов до сцени.

- Як вам живеться у статусі секс-символа? Вас неодноразово так «величали»…

— Не вірю в це. Для себе я ще не зовсім секс-символ. Моя сексуальна енергія для мене ще не повністю розкрита. Головне, щоб в реальному житті люди добре про тебе думали, а усі ці статуси… Важлива енергетика людини і те, як вона впливає на інших. Звісно, мені приємно, як і кожній жінці. Це змушує тримати марку та форму — уже не можна вийти в люди без манікюру чи недбало одягнутою.