Олія для оздоровлення організму

Рослинні олії бувають ра­фіновані (простіше кажучи — очищені) і нерафіновані. Рафінована олія не має різкого запаху і вираженого смаку, вона прозора, світлого кольору, у ній немає осаду. Але не варто за­бувати, що найкориснішою для організму є нерафінована олія, оскільки в ній зберігається багато корисних речовин (у тому числі і вітаміни), чимала кількість яких втрачається після очищення.

До прикладу, щоб олія стала прозорою, з неї видаляють фос­фоліпіди — речовини, які допома­гають виводити шкідливий над­лишок холестерину з організму. Рафінована олія частково втрачає вітамін Е і каротиноїди.

Рафінована олія ідеально під­ходить для приготування смаже­них і тушкованих страв, викорис­товується у приготуванні соусів, майонезів, придатна для випічки, оскільки не дає гіркого присмаку і різкого запаху. А ось свіжі салати краще заправляти «справжньою живою» нерафінованою олією, яка стовідсотково зберігає в собі всі цінні біологічні речовини і при­родні вітаміни.

Соняшникова олія

Склад. Соняшникова олія містить цінні органічні кислоти, як-от пальмітинова, стеаринова, арахінова, міристинова, ліноле­ва, олеїнова, ліноленова. Крім того, в соняшниковій олії містять­ся фосфоромісткі речовини, то­кофероли, віск, леткі речовини, нежирові домішки, кількість яких залежить від способу віджиму і подальшого переробляння олії.

Зверніть увагу на те, що жод­на рослинна олія, в тому числі і соняшникова, не може містити холестерину, тому що має рос­линне походження, а холестерин є тільки в тваринних жирах. Тому підкреслювання відсутності хо­лестерину в соняшниковій олії є лише рекламним трюком. Со­няшникова олія містить також ві­таміни А, D і Е.

Корисні властивості. Со­няшникова олія є основним дже­релом жиророзчинного вітаміну Е, в результаті чого є антиокси­дантом, що захищає організм людини від атеросклерозу та інших серцевих хвороб. Вітамін Е запобігає старінню, зміцнює імунну систему, нормалізує ро­боту печінки. Цей важливий ві­тамін також впливає на функцію ендокринних, статевих та інших залоз, бере участь в обміні вугле­водів і білків в організмі, сприяє поліпшенню пам’яті.

Важливим компонентом со­няшникової олії є ненасичені жирні кислоти, які називають ві­таміном F, потрібним для повно­цінної діяльності нервових воло­кон, судин і клітин печінки.

Саме він відповідає за синтез гормонів, підтримання імунітету, регенерацію клітин і пружність шкіри. Кращого союзника в бо­ротьбі з атеросклерозом не знайти: вітамін F підвищує еластич­ність судин і покращує кровообіг.

Бета-каротин (провітамін А) не має яскраво вираженої біо­логічної активності. Але, потра­пляючи в організм людини, він піддається впливу ферментів і в процесі метаболізму перетворю­ється на вітамін А.

Про його чудодійну власти­вість підвищувати гостроту зору і виліковувати від «курячої сліпо­ти» відомо всім. Крім того, віта­мін, А позитивно впливає на стан волосся і шкіри, зміцнює імунну систему і сприяє здоровому рос­ту організму дитини.

А зовсім недавно з’ясувалося, що за допомогою вітаміну, А мож­на також лікувати алергію.

Цілющі властивості соняш­никової олії широко викорис­товуються в народній медицині для лікування тромбофлебіту, зубного болю, хронічних захво­рювань шлунка, кишечнику, пе­чінки, легенів. Соняшникову олію використовують у косметичних процедурах, для приготування банних настоянок, застосовують її й для ароматерапії.

Протипоказання. Важливо пам’ятати, що корисні якості со­няшникової олії втрачаються вна­слідок занадто сильного і трива­лого нагрівання. А багаторазове використання олії для смаження завдає відчутної шкоди здоров’ю, оскільки в такій олії виробляють­ся канцерогени — речовини, що сприяють розвитку онкологічних захворювань.

Оливкова олія

Оливкова олія давно здобу­ла славу одного з найбільш ко­рисних продуктів. Вона активно застосовується в медицині, ді­єтології та косметології. Ще ста­родавні греки і єгиптяни, не за­мислюючись, наскільки багатий корисними мікроелементами плід оливи, цінували його уні­кальні властивості і приписували оливковому дереву божественне походження. А легендарний ан­тичний поет Гомер називав олив­кову олію «рідким золотом».

Хімічний склад. Оливкова олія майже повністю складається з ненасичених жирів (з нею мо­жуть зрівнятися хіба що кукурудзяна, соєва, соняшникова, лляна, арахісова рослинні олії), різні тільки співвідношення різних за формулою жирів. Крім того, в них є безліч біологічно активних спо­лук.

В оливковій олії міститься ба­гато компонентів, які позитивно впливають на всі системи і функ­ції організму. Загалом формула оливкової олії особливо виділя­ється на тлі всіх інших рослин­них олій, в ній максимум моно­ненасичених жирів (тих, що легко розщеплюються) і мінімум наси­чених. Крім цього, оливкова олія містить вітаміни А, B, D, С, E, K. Завдяки останньому, як відомо, організм краще засвоює вітамі­ни, розчинені в жирах.

Корисні властивості. За до­помогою оливкової олії можна оздоровити весь організм, зміц­нивши імунітет і привівши в по­рядок судини і м’язи. Олія виво­дить з клітин шкідливі речовини, доповнює їх вітаміном Е, який є визнаним вітаміном молодості і краси. Цей же вітамін має потужні антиоксидантні властивості, що дозволяє використовувати цю олію для профілактики онкологіч­них та інших складних захворю­вань. Олеїнова кислота, вітаміни і антиоксиданти, що входять до складу олії, пригнічують розви­ток ракових клітин, точніше, ви­водять токсини, які, серед інших факторів, впливають на мутацію клітин.

Регулярне вживання оливко­вої олії - ефективна профілактика серцево-судинних захворювань: вона зміцнює судини і робить їх більш еластичними.

Більшість лікарських засобів, що сприяють зниженню тиску, створені на основі листя оливко­вого дерева. Крім того, оливкова олія благотворно впливає на кіст­кову тканину, запобігаючи втраті кальцію, що робить продукт осо­бливо цінним для дітей.

Користь оливкової олії по­лягає ще й у тому, що лінолева кислота, яка входить до її складу, сприяє швидкому загоєнню ран і опіків, також вона сприяє підтри­манню м’язового тонусу і нор­мального функціонування тканин організму. Крім цього, лінолева кислота позитивно впливає на зір і координацію рухів.

Поряд з цим оливкова олія стимулює виділення жовчі, спри­яючи здоровому функціонуванню жовчного міхура, нормалізує ро­боту жовчовивідних шляхів і міні­мізує ризик утворення каменів у жовчному міхурі. Завдяки вмісту в складі оливкової олії хлору вона сприяє здоровій роботі кишечни­ку і виведенню всіх продуктів пе­реробки з організму.

Протипоказання. Хоча олив­кова олія і є одним з найбільш ко­рисних продуктів, все ж не можна залишити без уваги деякі нега­тивні наслідки, до яких може при­звести її надмірне вживання.

Не варто вживати оливкову олію у випадках кишкових інфек­цій або отруєнь, що супроводжу­ються розладом шлунка (тому що вона діє як проносне), а також у разі індивідуальної непереноси­мості.

Найобережнішими з оливко­вою олією потрібно бути людям, які хворіють на запалення жов­чного міхура — холецистит: через сильну жовчогінну дію олія може загострити захворювання.

Незважаючи на те, що олив­кова олія широко застосовується в дієтології, потрібно чітко зна­ти міру — не більше двох столо­вих ложок олії на день, адже цей продукт досить калорійний: у 100 грамах оливкової олії міститься майже 900 калорій, а на одну сто­лову ложку припадає близько 150 калорій.

Кукурудзяна олія

Кукурудзяну олію можна вва­жати «золотим» продуктом — на­стільки вона багата на біологічно активні речовини, що мають лі­кувальну і омолоджувальну дії на організм людини. Ця олія лікує зсередини і ззовні, активно бо­реться з вільними радикалами, які зменшують тривалість нашої молодості, допомагає зберегти красу шкіри, волосся і нігтів, а в кулінарії вважається універсаль­ною — з нею можна готувати все, що завгодно.

Не можна сказати, що вона на­багато корисніша від соняшнико­вої, оливкової або ще якої-небудь з основних рослинних олій, але переваги у неї все-таки є - вона вирізняється набагато більшим набором корисних речовин.

Кукурудзяна олія зовні схожа на традиційну соняшникову: при­ємно пахне і має колір від блідо-жовтого до червонувато-корич­невого. Її виробляють із зародків кукурудзи пресовим і екстракцій­ним методами. Розрізняють де­кілька типів кукурудзяної олії: не­рафінована (неочищена, більш темна з характерним запахом, зберігає максимальну кількість корисних речовин), рафінована недезодорована (очищена, але зі збереженням специфічного за­паху), рафінована дезодорована марки Д (використовується для виготовлення продуктів дитячого, дієтичного харчування), рафіно­вана дезодорована марки П (по­ставляється в торгову мережу, в мережу громадського харчуван­ня).

За тривалого зберігання куку­рудзяна олія може набувати не­приємного запаху. Якщо ви купи­ли «живу» нерафіновану олію, то зберігати її треба в скляному по­суді в холодильнику, бо на світлі і в теплому місці вона швидко помут­ніє, втратить свої корисні власти­вості і матиме гіркий неприємний смак.

Смак у рафінованої кукурудзя­ної олії нейтральний — саме тому з нею можна готувати овочі, рибу, м’ясо, соуси, смажити на ній різ­ні продукти, додавати у випічку і кондитерські вироби. Вона не пригоряє, не піниться, не утворює канцерогенних речовин, тому її застосовують у дитячому та ді­єтичному харчуванні.

Склад. Кукурудзяна олія вва­жається дієтичним продуктом, легко засвоюється нашим ор­ганізмом. Нерафінована олія містить у своєму складі близько 85% ненасичених жирних кислот (олеїнова, лінолева) і до 10−14% насичених жирних кислот (стеаринова, пальмітинова). Жирні кислоти є будівельним білком для людського організму і служать важливим джерелом енергії для нашої життєдіяльності. Олеїно­ва і лінолева кислоти позитивно впливають на роботу серцево-су­динної системи, відіграють значну роль у профілактиці атеросклеро­зу (знижують рівень холестери­ну), що призводить до інсультів та інфарктів. Олеїнова кислота бо­реться з відкладенням жирів і на­віть допомагає їх «спалюванню» в організмі.

Багата кукурудзяна олія також насиченими жирними кислотами — стеариновою, пальмітиновою.

У кукурудзяній олії містяться провітамін А, вітаміни С, К, вітамі­ни групи В, деякі мінеральні речо­вини, лецитин, фітостерини, але особливо багато в ній вітаміну Е і вітаміну F, що являє собою комп­лекс ненасичених жирних кислот.

За вмістом вітаміну Е (токо­феролу), що є антиоксидантом і гальмує процеси старіння орга­нізму, кукурудзяна олія майже в два рази «обганяє» соняшникову і оливкову. Завдяки токоферолу кукурудзяна олія сприяє нормаль­ному функціонуванню статевих залоз і особливо корисна вагіт­ним жінкам.

Вітамін F, беручи участь у про­цесі розрідження крові, запобігає утворенню тромбів і позитив­но впливає на судинну систему, зменшує запальні процеси і спри­яє загоєнню виразок і ран, стиму­лює процеси регенерації тканин та обмін речовин.

Вітамін В₁ (тіамін) відповідає за процеси вуглеводно-жирового і водно-сольового обміну, клітин­ного дихання, а також необхідний для роботи нервової системи.

Вітамін РР (нікотинова кисло­та) бере участь у роботі нервової системи і сприяє здоровому трав­ленню.

Корисні властивості. Куку­рудзяна олія позитивно впливає на наш організм. Регулярне вжи­вання кукурудзяної олії дозволяє налагодити обмінні процеси в організмі. Сприяє поліпшенню ді­яльності кишечнику, печінки і жов­чного міхура, зміцнює капіляри, роблячи їх менш ламкими і змен­шуючи їхню проникність.

Медики і дієтологи рекоменду­ють вживати кукурудзяну олію для профілактики серцево-судинних захворювань, захисту організму від агресивного навколишнього середовища, поліпшення загаль­ного стану, підняття настрою і по­ліпшення сну, продовження моло­дості, за мігрені, лущення шкіри та алергічних реакцій, нервових захворювань, проблем жіночої та чоловічої статевої сфери, під час вагітності та годування грудьми. Маленьким дітям вона теж корис­на: в ній багато фосфатидів — ре­човин, що є частиною клітинних мембран і регулють мозкову ді­яльність.

У народній медицині кукуру­дзяною олією здавна лікували алергічний нежить, опіки, тріщини на шкірі тіла, обличчі та губах.

Протипоказання. Протипока­зань щодо вживання кукурудзяної олії практично немає. Головне — не вживати її у великих кількостях, тому що це — висококалорійний продукт. Крім того, не можна ви­користовувати протерміновану олію, оскільки з часом у ній утво­рюються окиси, які порушують об­мін речовин у нашому організмі.

Підготувала Галина Вербицька.