Фашизм vs мафія

У травні 1924 року Беніто Муссоліні вперше відвідав Сицилію. Він прибув у Палермо на лінкорі «Данте Аліг’єрі» у супроводі літаків та субмарин. Коли Муссоліні розповіли про те, що у невеличкому містечку Марсала здійснюється більш ніж 200 вбивств за рік, дуче по-справжньому усвідомив серйозність проблеми мафії для Сицилії.

Місцеві політики пояснили, що в цьому далеко не головна загроза кримінального спрута для режиму Беніто. Саме через мафію фашизм не зміг прижитися на Сицилії. Коли кортеж Муссоліні проїжджав через Піана деї Гречі неподалік Палермо, мер цього містечка, мафіозо дон Франческо Кучіа, махнув рукою в бік численних охоронців дуче та прошепотів йому на вухо: «Можете нічого не боятися. Коли ви зі мною, ви під моїм захистом. Для чого вам ці нездари?». Беніто промовчав, але кипів від люті. Репліка Кучіа стала каталізатором, який прискорив рішення Муссоліні оголосити мафії війну. І вона ледь не завершилася успіхом. Мафія була близькою до того, щоб розпрощатися зі своїм безсмертним статусом.

Муссоліні розпочав війну з організованою злочинністю не з християнських міркувань. Мафія заважала йому встановити повну владу над Сицилією. Для цієї відповідальної місії Беніто мав ідеального виконавця — Чезаре Морі. 23 жовтня 1925 року його призначили префектом Палермо, й він отримав зелене світло на використання всіх методів боротьби з бандитами. Також Морі, звичайно ж, не забував ліквідовувати політичних ворогів режиму, яких «помилково» записували в мафіозі. «Я здатний проникнути в тонку сицилійську душу. Я з’ясував, що вона, незважаючи на жорстокі рани, завдані їй століттями гніву й тиранії, часто схожа на добру та безхитрісну душу дитини, готову все скрасити своєю щедрістю і завжди схильну до самообману заради того, щоб зберегти віру та надію. Вона готова запропонувати весь свій досвід, свою прихильність та готовність до співробітництва тому, хто виявить бажання зрозуміти законну мрію народу про справедливість та свободу», — красномовно заявляв Морі. Насправді ж у своїх методах боротьби з мафією Чезаре цілковито забув про пряник, а натомість ніколи не випускав з рук нагайки. Репресивна програма залізного префекта (прізвисько Морі) була напрочуд простою: переконати сицилійців у тому, що держава може бути набагато жорстокішою, аніж мафіозі, і краще співпрацювати з нею, а не з «людьми честі».

Облога Ганджі — одна з найяскравіших сторінок війни фашизму з мафією на Сицилії. Вона розпочалася вночі 1 січня 1926 року, коли в горах Мадоніє був сильний снігопад. Напередодні мобільні загони карабінерів, в кожен з яких входило по 50 людей, взяли містечко у залізні лещата, арештовуючи всіх підозрюваних у співпраці з бандитами. Поліція та холод змусили мафіозі відступити до Ганджі, в якому розташовувався їхній штаб. Карабінери швидко зайняли вершини пагорбів та інші стратегічні пункти. Телефонні та телеграфні дроти були перерізані. Вантажівки та бронемашини перекрили всі під’їзні дороги. Потім великі сили поліції, разом з невеликими групами чорносорочечників, почали підійматися по крутій та вузькій дорозі, котра вела у Ганджі, що завдяки своїй повній ізоляції видавався неприступним.

Цей населений пункт, розташований у горах Мадоніє, займав панівне становище в центральній частині Сицилії. У цій місцевості бандитських лідерів називали префектами та начальниками поліції. Вони володіли такою владою, що навіть зуміли переконати мера відмовитися від державних асигнувань на вуличне освітлення, наводячи «логічний» аргумент, що в темряві на вулицях міста безпечніше. Тепер цей лабіринт був яскраво освітлений і кишів людьми у формі, котрі десятками арештовували містян, вривалися у будинки та здійснювали обшуки. Десятки мафіозі переховувались у сховках, збудованих місцевим «магом», який спеціалізувався на встановленні фальшивих стін та стель. Лише жменька злочинців ризикнула у снігопад втекти з містечка, щоб передати записки та провізію тим, хто переховувався від влади. Всі інші, мов миші, сиділи по норах, зачинивши двері та вікна.

Першим наважився здатися «Король Мадоніє» Гаетано Феррарелло. Йому було 63 роки. Він ховався від сліпої Феміди відтоді, як вбив свою дружину та її коханця. Коли Гаетано спіймав свою другу половинку на гарячому, йому виповнилося 30. Феррарелло не відчував жодного дискомфорту через полювання, яке на нього вели карабінери, адже його завжди завчасно попереджали про операції поліції. Королю вдалося створити розгалужену мережу перепродажу викраденої худоби й торгівлі нерухомістю. Феррарелло також отримував захмарні прибутки від вимагання та користувався покровительством політиків, необхідним для того, щоб влада лише імітувала його розшук. 2 січня 1926 року Гаетано повідомив, що хоче здатися не пересічному поліцейському, а меру. В міській ратуші офіцер, який керував операцією, сидів і чекав, коли з’явиться Феррарелло. Нарешті Король увійшов в кабінет. Злочинець кинув свою оздоблену діамантами тростину на стіл та заявив: «Моє серце тріпотить. Вперше в житті я віддаюся в руки закону. Я здаюся, щоб повернути мир та спокій тим людям, яких ви, карабінери, змушуєте страждати». Через кілька днів, вже у в’язниці, Феррарелло вчинив самогубство, кинувшись у сходовий колодязь. Спершу карабінери подумали, що мафія усунула важливого свідка, але згодом з’ясувалося, що Гаетано добровільно вирушив в інший світ.

Операція тривала. У Ганджі нікого не впускали і не випускали, поліція прочісувала квартал за кварталом. До того ж карабінери намагалися принизити злочинців. Худобу мафіозі конфіскували, найкращих тварин забили на міській площі, а тих, які залишились, виставили на продаж за символічними цінами. Також взяли заручників, в тому числі жінок і дітей. Поліцейські спали на ліжках бандитів. Містечком ходили чутки, що стражі порядку ґвалтують всіх жінок, які потрапляють їм під гарячу руку. Чезаре Морі, якому дуче довірив високу честь стати полководцем у війні проти сицилійського спрута, під час облоги Ганджі перебував у Палермо. Він отримував неймовірну насолоду, читаючи статті, де журналісти описували його подвиги у боротьбі з мафією. Попри те, що злочинці ще переховувались в містечку, 10 січня Морі заявив про звільнення Ганджі з лап кримінального спрута. З цієї нагоди місцевий майдан прикрасили гірляндами, а оркестр грав військові марші. Усюди висіли плакати з текстом вітання, яке написав головний «геній італійського народу», всесильний дуче: «Висловлюю вам своє повне задоволення, дорогий Чезаре, й раджу продовжувати в тому ж дусі, доти, поки ви успішно не завершите свою роботу, незважаючи на посади і звання». Невдовзі з балкона ратуші до багатотисячного натовпу звернувся сам головний герой свята. «Громадяни! Я ніколи не відмовлюся від боротьби. Уряд ніколи не відмовиться від боротьби. У нас є право на життя без цих негідників. І ми вас від них позбавимо. Операція триватиме доти, поки від них не буде очищена вся провінція Палермо. Фашизм вилікував Італію від багатьох її недуг. Він також повинен випалити й виразку злочинності на Сицилії. І якщо треба, то залізом та вогнем», — зазначив Морі. Після цієї промови один з мафіозі пообіцяв вбити залізного префекта.

Через кілька днів операція з облоги Ганджі завершилась. Було заарештовано 130 мафіозі й близько трьох сотень їхніх спільників. Ті круті заходи, які фашисти вперше застосували під час облоги Ганджі, дозволили деяким поліцейським та суддям, котрі мали величезний досвід боротьби з мафією, продовжити наступ на клани. Спруту завдали серйозних поранень. Багатьох запроторили за ґрати як за рішенням суду, так і без нього, а сотні членів злочинних угруповань, не бажаючи гратися з вогнем, вирішили залягти на дно. «При фашизмі для нас настали кепські часи. Це робили Муссоліні, Морі та їхні посіпаки. Вони давали мафіозі 5 років внутрішнього заслання. Це той максимум, який вони могли дати без суду. А коли мафіозі відсиджували цей термін і вже були в передчутті волі, фашисти видавали новий указ та давали нашим ще 5 років. Тоді мафія дихала на ладан. Усі сицилійські клани розгромили. Мафія нагадувала рослину, яка чахла на очах. Мого дядька Луїджі, який до Муссоліні мав велику владу, довели до того, що йому доводилося красти, щоб заробити на шматок хліба», — розповідав мафіозі з Катанії Антоніо Кальдероне. Дуче гучно заявив на всю Італію, що він за три роки досяг того, чого за набагато довший період не вдалося досягти попередникам: «Можу з упевненістю заявити, що ми ліквідували мафію, яка не давала спокійно спати багатьом нашим законослухняним громадянам». Але це була чергова локшина, яку Муссоліні вішав на вуха італійцям.

Через чотири місяці після облоги Ганджі Морі застосував аналогічну тактику в боротьбі з відомим хрещеним батьком Віто Кашо-Ферро, який розпочав свою кримінальну кар’єру ще у далекому 1892 році неподалік легендарного містечка Корлеоне. Згодом вирушив за довгим доларом у США. Віто не прогадав, він нажив фантастичні статки на контрабанді ВРХ, використовуючи для цього вигідного бізнесу невеличкий флот з кількох суден. Коли дон Віто об’їжджав свої гірські володіння в Італії, мери тих міст, які відвідував, чекали на його приїзд біля міських воріт, щоб поцілувати руку небожителю. Солодке життя Кашо- Ферро закінчилося 1 травня 1926 року, коли на його територію вторгся Морі, який виступив з полум’яною промовою у cамому центрі володінь мафіозі. Під час спічу залізного префекта сироко, який дув із Сахари, ганяв по майдану дрібний пісок, й Чезаре скаламбурив: «Мене звати Морі, і я змушую людей помирати! (morire в перекладі з італійської означає „помирати“). Мафія ж повинна зникнути так, як щезає цей розвіяний вітром пісок!».

Через кілька днів підлеглі Морі пройшлися неводом по території Бізакіно, Корлеоне і Контесса Ентелліна. Карабінери заарештували 150 підозрюваних. У поліцейські сіті потрапив навіть сам дон Віто. Його хрещений син поїхав до одного впливового місцевого політика, сподіваючись врятувати боса від неба у клітинку, але той, розвівши руками, заявив, що, «на жаль, часи змінились». Так пройшла земна слава дона Віто. На суді, котрий відбувся у 1930 році, мафіозі висунули звинувачення у давно забутому вбивстві. Найкращі адвокати не змогли допомогти хрещеному батькові. Можливо, сироко знову подув, коли суддя оголосив вирок — пожиттєве ув’язнення. Віто помер у в’язниці в 1942 р. Менш ніж за три роки з моменту кампанії Морі заарештували близько 11 тисяч людей, з яких 5 тисяч у провінції Палермо. Важко уявити, що всі підозрювані входили до складу бандитських угруповань. Навіть один з посіпак Морі зізнався, що разом з мафіозі часто арештовували й невинних людей. За масштабними облавами пішли не менш грандіозні судові засідання. Морі часто використовував цензуру, змушуючи журналістів танцювати під свою дудку. Чезаре намагався довести, що той, хто захищає мафіозі, теж злочинець. Усі справи завершувалися звинувачувальним вироком. Дуче міг з гордістю заявити парламенту, що Франческо Кучіа, котрий образив його в Піана деї Гречі, отримав солідний термін.

Незважаючи на гучні заяви, операція Морі мала такий же подвійний характер, як і всі попередні спроби тримати мафію у вузді. У ній поєднувались жорстокість та лицемірство. На Сицилії репутація держави могла бути остаточно підірвана, тому фашистам довелося розкурити люльку миру з мафіозі. Попри те, що для спрута настали важкі часи, він, як завжди, примудрився вижити. Мавр зробив свою справу, мавр може йти. 23 червня 1929 року, після більш ніж 3,5 років перебування на посту префекта Палермо, Морі вказали на двері. У 1930-ті офіційно вважалося, що Чезаре, перед яким поставили вкрай непросте завдання, успішно з ним впорався. Ручні ЗМІ Муссоліні кричали, що дуче поставив хрест на мафії. Спадкоємець Морі дав журналістам вказівку скоротити число повідомлень про злочини на Сицилії. Фашисти відмовилися від облав та показових судів. Набагато простіше було без юридичної тяганини відправляти підозрілих осіб у заслання. Така практика не створювала зайвого галасу. Дуче і його прихвосні не винайшли велосипед, оскільки влада таким чином боролася з мафією більшу частину періоду історії Італії, який передував фашизму. У Палермо політики тасувалися, наче колода карт. Сицилія знову тонула у корупції, а на острові лилися ріки крові. Залізний префект помер у 1942 році, а через рік фашистський режим канув у Лету, і вся робота Морі була зведена нанівець.

Володимир Мудрик, «Маловідома історія»