Лише вороги знали, де покоїться їхній прах…
У пам’ять про замордованих героїв України, яких кати поховали таємно, у районному Миколаєві звели символічну могилу
Не повинно бути забутих героїв за волю України — навіть якщо не відомо, де місце їхнього вічного спочинку. Цією ідеєю керувалися жителі районного Миколаєва, які на місцевому цвинтарі спорудили символічну могилу-пам'ятник українським патріотам, жертвам комуністичних репресій 1933−1955 років, про місця поховання яких знають хіба що їхні вороги.
Ось що розповідає колишній в’язень радянських концтаборів 90-річний Зіновій Волощак:
— Цей пам’ятник постав на пошанування членів ОУН, воїнів Української Повстанської Армії, всіх репресованих і вбитих патріотів, які не хотіли миритися з окупацією України «совєтською» Росією, які боролися за визволення рідного краю з московської неволі. У цій борні вони полягли, а їхні останки були знищені або заховані окупантами, про місця їхнього поховання невідомо…
Зіновій Волощак пригадав, як жорстоко у 1950 році «кагебісти» вчинили з тілом Головнокомандувача УПА Романа Шухевича: наказали його спалити, вивезли кудись. Тож досі невідоме місце, де покоїться прах «генерала Чупринки». Розповісти про це могли б лише таємні московські архіви.
«Совіти» не дозволили похристиянськи захоронити і тисячі інших полеглих українських патріотів, які загинули, хто у криївках, хто у тюрмах, а хто у таборах ГУЛАГу. Пан Волощак розповів сучасникам, як у червні 1954-го радянські каральні підрозділи своїми танками розтерзали тіла повсталих політв’язнів у Кенгірі, в тому числі — сотень жінок та дівчат. Згодом їхні понівечені гусеницями тіла було розкидано у степах навколо концтаборів…
— У кожному населеному пункті України, зокрема в її західних областях, загинуло багато таких героїв, але про місця їх поховання невідомо, — каже колишній політв’язень. — Тому нехай цей меморіал у Миколаєві буде їм символічною могилоюпам’ятником. Нехай нагадує новим поколінням про їхню боротьбу. Гадаю, цей почин миколаївців підхоплять в інших українських містах і селах.
Ідея такого пошанування загиблих героїв належить багаторічному невільнику ГУЛАГу, нині покійному Роману Петріву. Він разом із побратимами зібрав дані про 39 полеглих борців, багатьох з яких знав особисто. Однак втілити свій задум із символічною могилою не встиг. Його справу продовжила донька Романна. Саме завдяки її старанням, допомозі місцевої влади і постав цей меморіал. Він символізуватиме нев’янучу пам’ять про тих, хто у борні за волю України не пошкодував власного життя.
Іван ФАРІОН Фото зі сторінки Миколаївської міськради у Facebook
