Ніякої визначної міжнародної кар’єри це «чудо з Бродів» насправді не зробило
Бо справді успішні — це завжди ті, хто може вибирати. І, коли каже «ні», — перед ними вибачаються за те, що посміли образити
Не знаю, за які гріхи мені таке, але в мене в новинній стрічці третій тиждень виправдовується Оксана Линів. Достоту як у Шекспіра — The lady doth protest too much. Я вже так до того звикла. що днями прочитала в черговому заголовку «агент Линів сказав» як помилку і встигла обуритись: чому «сказав», коли «сказала», Линів — це ж вона? — доки упритомнила собі, що аґенти бувають не тільки від ФСБ, а й просто музичні, і що тут мова про третю особу.
Може, вже досить її піарити, дорогі українські ЗМІ?
Бо, незалежно від того, чий там Линів аґент, ця малоапетитна історія з «Євгенієм Онєгіним» на русском язикє засвітила одну вкрай неприємну правду: ніякої визначної міжнародної кар’єри це «чудо з Бродів», яким ми так були пишалися, насправді не зробило. Бо справді успішні — це завжди ті, хто може вибирати. І, коли каже «ні», — перед ними вибачаються за те, що посміли образити.
А коли «скачи, враже, як пан каже, на те він багатий», — то це звичайне заробітчанство найманого працівника, хоч із ганчіркою й пилососом, хоч із дириґентською паличкою. Нема чого тоді понти гнути, так і треба чесно сказати — а не вішати народу, й так замотеличному за два роки війни, зайвої локшини на вуха.
А натомість можна було б взяти інтерв’ю, скажімо, в Артура Ґріна. Хто не в курсі — це відомий американський піаніст, уродженець Нью-Йорка, славний серед міжнародної музичної еліти, між іншим, як один з найліпших виконавців Рахманінова. Так ось, 2014-го (не 2022-го навіть, прошу завважити, а тоді, коли це ще не було трендом!) чоловіка настільки поплавило від культурного шоку — від розриву між тою «музичною росією», яку він цілий вік собі був уявляв, гравши Рахманінова, і реальною, проявленою в Криму й на Донбасі, що він закенселив у своєму репертуарі всіх росіян — і почав виконувати натомість українську музику! Записав кілька дисків, Лисенка й Скорика, коли не помиляюсь, підготував кілька концертних програм — і невже ж, до холери, нікому в Україні оце тепер нецікаво, як ВІН собі дає раду без Рахманінова, — невже йому є на цю тему не менше чого сказати, ніж Оксані Линів?..
Біда з медіями, одне слово. Зовсім, зовсім біда.
Але ми все одно переможемо.
Шануймося.
