Україна вдячна Німеччині у 27 разів більше, ніж Франції

Сухі цифри такі: станом на 15 січня 2024 року Німеччина надала Україні допомоги на суму 17 700 000 000 євро, а Франція тільки 635 000 000 євро. Звісно, ми щиро вдячні Франції за ці 635 мільйонів, переданих Україні. Але мусимо зауважити, що Німеччині ми вдячні у 27 разів більше.

Однією з причин, чому президент Франції Макрон висунув гіпотетичну ідею надсилання військ НАТО в Україну є усвідомлення цього великого розриву у допомозі, яку надає перша економіка Євросоюзу — Німеччина — у порівнянні з допомогою, яку надає друга економіка Євросоюзу, якою є Франція. Така обіцянка надсилання військ звучить привабливо, але це саме той випадок, коли обіцянка є цяцянкою.

І щоби ще більше відволікти увагу від сухих цифр, президент Макрон звинувачує німецького канцлера Олафа Шольца у боягузтві надати Україні ракети радіусом дії 500 км — ТАУРУС.

Німеччині дійсно є чого боятися, бо, на відміну від Франції, вона змушена розраховувати не на свої збройні сили, а на американські, у разі ракетної атаки росії.

Тому німецький уряд і дивиться у бік американського: а чи нададуть, часом, американці ракети радіусом 400 км першими? Тоді якось спокійніше і Німеччині надати ТАУРУСи.

Що ж стосується Франції, то вона би могла надати Україні допомогу навіть не збільшенням виділення коштів, а припиненням купівлі російського скрапленого газу.

У 2023 році Франція закупила 3,19 мільярда кубів російського скрапленого газу. Тільки Іспанія з усіх країн ЄС закупила більше.

Якби Іспанія, Франція та Бельгія відмовилися від закупівлі тих 11,54 мільярда кубів російського газу, що вони закупили у 2023 році, то гроші на війну з Україною скінчилися в агресора набагато скоріше. І це би був реальний внесок Франції у допомогу Україні.

Підтримка словами це теж непогано, але потім настає момент, коли, як емоційно вигукували актори у фільмі Джері Магуайер: «Гроші, гроші мені покажіть!».

А ми могли би сказати: «Зброю, зброю нам дайте, замість обіцянок!»

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг запропонував створити для допомоги Україні фонд у 100 мільярдів доларів, куди би європейські країни направляли гроші пропорційно до їхнього ВВП. Це, звісно, не викликало ентузіазму у французькому уряді. І на цю стриману реакцію Франції, міністр оборони Німеччини саркастично підтримав цю ідею. Щоправда, інші члени німецького уряду були більш обережними. Наразі, допомогу Україні надають уряди ЄС на двосторонній основі. Створення ще одного посередника у вигляді НАТО, на перший погляд, не збільшить загальну допомогу Україні. Але це тільки на перший погляд. Коли НАТО очолюють такі політики, як Єнс Столтенберг, або близькі йому за менталітетом посадовці з Англії, Данії, Голландії, Швеції або Фінляндії, немає чого хвилюватися, що якісь кошти не дійдуть до України. Там не лисиця сир ділить. Данія, наприклад, віддала нам навіть останнє озброєння, що знаходилося на бойовому чергуванні її збройних сил.

Позитивом такого фонду була би повна прозорість надходжень до нього і недвозначне попередження росії, що зброя та припаси не скінчаться в України ніколи. Втім, ця пропозиція Єнса Столтенберга була емоційною реакцією на затримку виділення допомоги Україні з боку Конгресу США. Будемо все ж таки сподіватися, що Конгрес США, в якому більшість законодавців підтримує виділення допомоги Україні зможе подолати спротив меншини, яка наразі має можливість блокувати прийняття необхідного Україні рішення.

Коли ми можемо щось виміряти цифрами, то принаймні щось знаємо про те, що обговорюємо. Коли ж не можемо це виміряти цифрами, точно нічого не знаємо, про що говоримо. Так нас вчить один з найвидатніших фізиків усіх часів Лорд Келвін.

Пам’ятаймо це, коли порівнюємо допомогу урядів Німеччини та Франції.