Чому влада саботує мобілізацію на тлі постійних втрат на фронті?
Рейтинги — наше все
росія вже мобілізувала близько 400 тисяч нових солдатів. Хапають усіх: середньоазійських мігрантів, мешканців російської глибинки, іноземців. З цих 400 тис. близько 130 тис. підуть на поточні втрати. 70 тис. — оперативний резерв, це шалена кількість. І 200 тис. свіжих солдатів — можуть піти в наступ на Україну. Ким ми їх зустрічатимемо? Коли Головком Валерій Залужний говорив про необхідність мобілізувати по 15−20 тис. людей на місяць — президент Володимир Зеленський відповів, що такої необхідності немає. 4 000 правок до закону про мобілізацію у Верховній Раді — це не про поліпшення закону. Це про саботаж життєво важливого для виживання України рішення. Схоже, на Банковій панічно бояться втратити і так підупалі рейтинги президента.
Вирішенням мобілізаційної катастрофи могли б стати дієві мотиваційні кроки до вступу у лави ЗСУ — гідні зарплати воякам, гідні забезпечення та реабілітація, чіткі терміни демобілізації. Однак цього теж не робиться. Зараз столицю захищає так звана лінія Наєва. Але для того, щоб втримати її під час навали росіян — потрібні люди. А їх катастрофічно бракує. Причин не проводити мобілізації — немає. Жодних. Інакше — ще більші втрати територій і наших захисників.
Тим часом спостерігаємо активізацію «мирних ініціатив» з боку Китаю, Туреччини, Арабських Еміратів та Швейцарії. До цього хору долучився і політолог Банкової Володимир Фесенко. За його словами, переговори Україні життєво необхідні — хай навіть і з втратою українських земель. Схоже на те, що певні переговорні групи вже розпочали роботу.
І тут є два варіанти розвитку подій: або Україна будуватиме потужні оборонні укріплення і битиметься до останнього наявними ресурсами, або — влада вважає, що війна довго не триватиме, і вже готує підґрунтя для ганебних перемовин з країною-агресором. І це — шлях до програшу в цьому протистоянні.
