Чому Європа озброюється
Щоби у випадку війни не залежати від можливого непрогнозованого президента США
Головна тема безпекових дискусій в Європі — що робити, якщо у США до влади повернеться Трамп. Після десятиріч перекладання відповідальності за європейську безпеку на плечі американців у Старому світі раптом настало усвідомлення, що може трапитися так, що європейська безпека буде залежати винятково від європейців. І сталося це у найскладніший після Другої світової війни час, — коли випробовується єдність європейців та дієздатність НАТО агресією росії, яка прагне розколоти Захід.
Але хороша новина в тому, що складність викликів добре розуміють ключові європейські країни. Серед неключових — теж є таке розуміння. Виняток — лише Угорщина, та, з певними застереженнями — Словаччина. Але навіть у Нідерландах, де на недавніх виборах перемогли ультраправі головнокомандувач армії Війнен заявляє, що треба готуватися до можливої війни з росією.
І тому Європа озброюється. Озброюється так, щоби у випадку війни не залежати від можливого непрогнозованого президента США. Європа відновлює військові виробництва та вважає поганим тоном заяви про поновлення співпраці з путіним.
Погана новина в тому, що це усвідомлення, як і виробництво зброї відбувається, ну, дуже повільно. Європі «не горить», і тому все відбувається зовсім не в темпі реальної війни, в якій, перебуває, зокрема, Україна. А відбувається крок за кроком, хоч впевнено, але по-європейськи бюрократично і неквапно.
Однак Україна все-таки отримує від того свої результати. Норвегія та Британія створили неформальну коаліцію підтримки України на морі. Німеччини обіцяє недодані США фінанси, Польща від початку війни взагалі допомагає всім. А Франція зосереджується на підтримці української ППО.
У світлі перспективи повернення Трампа Україна дуже потребує підтримки Європи. Але іронія в тому, що і Європі тепер ще більше потрібна підтримка України. Бо поки у США тривають дискусії наскільки США готові стати на захист європейських партнерів у разі війни, Україна вже стримує російську агресію, — відтягуючи день зіткнення дикунської орди з вишуканими демократіями Старого світу.
