Особам із заниженою соціальною відповідальністю саме час різко вщухнути
Різдвяненьке. Почну здалеку, точніше, з п’ятниці. У п’ятницю ми з друзями прощалися до нового року, бажали собі навзаєм веселих свят — і по ходу скрушно погодилися, що від супостатів на Різдво слід чекати якоїсь підлоти, вони ж, сатаністи, завжди любили вбивати на свята…
Вони б, може, й цього разу постаралися, але дзуськи їм — як співає Люба Якимчук, «спи, котику милий, працюють Збройні сили» ©. І поки ми тут у тилу святкуємо, ЗСУ нам наколядували до столу не тільки дві супостатські Сушки, а й цілий «Новочеркаськ», кажуть, напхом напханий шахедами (не забуваймо обдаровувати колядничків, дай їм Боже вік довгий!).
І тут я згадала, як у вересні пан міністр лякав нас, що нинішня зима буде ще блекаутнутіша за минулу, готуйтесь, казав, а хто може, краще втікайте, бо, прямо як у торішньому ролику-лякалці від Газпрому — «а зіма будєт бальшаааааая…» І от уже й Різдва, Богу дякувати, діждали, дякувати ЗСУ — в теплі, в добрі, з ялинкою, з інтернетом, — а блекаутів, нівроку, все ждем і ждем, як дурень з помитою шиєю…
Я до чого це. Гадаю, всім тим особам із заниженою соціальною відповідальністю (закреслено) авторам цифрового контенту, хто, сидячи в теплі, в добрі, невтомно ширив останні місяці глибокодумні простирадла про те, як ми програємо (наголос на «а» або «є» за смаком) цю війну, саме час різко вщухнути, як той міністр, і не озиватися (найкраще на якийсь час перейти на тваринок, котиків абощо): щоб ніхто не запідозрив вас в участі в чужій ІПСО.
Тому що війну ми хрін програємо — хоч би де нам ставили хруні наголос в останньому слові.
Слава ЗСУ.
