США готові воювати за Тайвань, але не за Україну. Чому?
Україна — красивий смачний апельсин, від якого всі хочуть відрізати шматочок
І в Першу світову, і в Другу світову Україна перетворилася в епіцентр отих найсмачніших (даруйте за те, що я використовую такі терміни) шматочків апельсина, лимона. Україну я б зобразив у вигляді красивого смачного апельсина, від якого всі хочуть відрізати шматочок. Той вважає, що Крим і Донбас його; той чомусь переконаний, що Закарпаття його. Війна в Україні не зникне за два-три тижні або рік-півтора, бо йдеться не про Україну і не про російсько-українські стосунки, йдеться не про ситуацію на рівні Євразійського континенту, на рівні Центрально-Європейського регіону. Йдеться взагалі про глобальний порядок.
Якщо брати нинішню ситуацію, то що Тайвань, що Філіппіни, що Україна з точки зору правової морально-етичної норми перебувають в однаковому статусі щодо Сполучених Штатів Америки, бо там і там є відповідні двосторонні угоди, Будапештський меморандум. Не треба про нього забувати, бо там зобов’язання викладені, в тому числі для Франції, для Великобританії та Китаю. Якщо росія їх не виконує, це не означає, що інші не мають його виконувати. І тоді виникає просте питання: чому на відповідь, якщо Китай посуне на Тайвань, то звучить фраза: Сполучені Штати вступлять у війну. Чому у випадку, якщо росія піде на Україну, ми будемо допомагати стільки, скільки треба буде, до кінця. Це така магічна фраза «до кінця», але я називаю це подвійними стандартами.
