«Українській слід» у біографії Уткіна: що пов’язує ватажка ПВК «Вагнер» з Україною
Уткін Дмитро Валерійович, 1970 року народження. Народився у Свердловській області російської федерації. Але все дитинство й юність провів в Україні — вчився і жив у селищі Смоліно Кіровоградської області
Український період є найцікавішим у біографії цього персонажа. Річ у тому, що жив і виховувався Уткін мамою, оскільки батько їх покинув. Тому саме мама мала величезний вплив на становлення майбутнього командира ПВК «Вагнер». Такий собі приклад: за висловлюванням колишньої дружини Уткіна Олени Щербініної, той у присутності мами розмовляв пошепки.
У Смоліне Уткін закінчив загальноосвітню школу № 2. Цей факт підтвердила заступник директора навчального закладу Світлана Бічаніна.
Після закінчення школи Уткін поступив до Ленінградського вищого загальновійськового командного училища імені
Після закінчення училища Уткін розпочинає свою кар’єру в лавах підрозділів спецпризначення, стає ветераном першої та другої Чеченських війн, отримує перший орден «За Мужність».
Після закінчення другої Чеченської війни Уткін переводиться до 2-ї бригади спецпризначення, яка дислокується у Пскові. Тут він був командиром 700-го окремого загону спецпризначення. До речі, досить примітно, що під час удару БПЛА по аеродрому «Псков» було завдано і за місцем розташування цієї бригади. Примітно, що удар за місцем розташування бригади ГУР МОУ не коментував.
І тут варто зазначити, що Уткін не втратив зв’язків з Україною: крім матері, тут залишилися дві колишні дружини і двоє дітей. Перша цивільна дружина Уткіна — Олена Коваленко. Олена — вчителька місцевої школи у селищі Смоліно. Жінка прожила з Уткіним три роки і має спільну доньку, яка мешкає окремо. Друга цивільна дружина очільника ПВК — Тетяна Уткіна. Остання працює інженером на шахті і має спільного сина Гліба. Гліб Уткін працює інспектором на митному посту в Одесі. За інформацією російських ЗМІ, заради них Уткін ледь не перевівся служити до Служби безпеки України. «Навіть носив документи, потім, як завжди, влізла мама, і він поїхав назад (до Чечні)», — згадує вона.
З 2014 року поява Уткіна була зафіксована на території окупованих районів Луганської області. Причому основні функції ПВК — фізична ліквідація представників військово-політичної опозиції квазіреспубліки «ЛНР».
У цей період аналітичний відділ «Права Справа» проводить низку оперативних заходів з метою створення штучних конфліктів у середовищі бойовиків «ЛНР». Примітно, що саме ПВК «Вагнер» виконувала роль ліквідаторів ватажків цих формувань. Зокрема, руками ПВК «Вагнер» вдалося тоді роззброїти окрему бригаду «Одеса», яка базувалася в Краснодоні і була однією з найбільш боєздатних у лавах НЗФ «ЛНР».
Крім того, аналітичному відділу «Права Справа» вдалося просунути інформацію щодо проведення наради за участю польових командирів Бєднова, Мозгового і Дрьомова для вчинення заколоту проти тодішнього ватажка «ЛНР» Плотницького. Завдяки цьому вдалося створити штучну конфліктну ситуацію в середовищі бойовиків. Як наслідок — низка польових командирів руками ПВК «Вагнер» була ліквідована.
Так, на початку 2015 року вагнерівці влаштовують засідку в Лутугінському районі Луганської області, в якій загинув польовий командир Бєднов.
Як охоронці у Бєднова були учасники угруповання сумнозвісного неофашиста Мільчакова. У аналітичного відділу «Права Справа» були дві цілі: ліквідація Бєднова і групи Мільчакова
ПВК «Вагнер» у 2014−2015 роках використовувався не тільки як своєрідна польова жандармерія. Бійці ПВК були зафіксовані в боях за Луганський аеропорт та Дебальцеве. Біля останнього зазнали серйозних втрат.
Варто зауважити, що Уткін неодноразово бував в Україні вже після закінчення військового училища. Але найцікавіше те, що, за інформацією українських ЗМІ, у 2016 році Уткін побував у мами в гостях на неокупованій частині України. Тобто це сталося після того, як про його діяльність і діяльність ПВК «Вагнер» стало відомо широкому загалу.
І це не перший незрозумілий факт діяльності українських спецслужб того періоду в моменті неперешкоджанню в пересуванні лідерів бойовиків і членів їх родин.
Сама мама, за різною наявною інформацією, була вивезена Уткіним з України у 2016 році. До цього ж місцеві жителі підтверджували приїзд Уткіна в Україну. Цікавий факт: мама Уткіна наполягала, щоб син повернувся в Україну і служив в Україні. І він повертався. Нагадаю, в Україні у нього дві цивільні дружини і він має двох дітей. Але чомусь українські спецслужби не скористалися цим фактом.
Можу припустити, що Уткін не загинув — його просто вивели в тінь для легалізації по інших документах. Річ у тім, що у 2016 році вже поширювалася інформація про те, що Уткін нібито загинув під донецькою Озерянівкою.
Але є ще питання до української сторони: чому проти Уткіна лише у 2021 році в Україні була порушено кримінальне провадження за посягання на територіальну цілісність країни. І це — після подій 2014−2015 років, коли він, власне, засвітився.
