Наші бабці-прабабці не мали змоги дивитися битву за Київ в «онлайн»
Наша війна, неймовірно, до безодні збільшила прірву між війною й «миром»
Недавно давав інтерв’ю.
Запитали, чим ця війна відрізняється, наприклад, від Другої світової.
Я кажу, не знаю, чим вона відрізняється, бо я не жив під час Другої світової.
Але можна сказати так. Під час Другої світової війни і війська, і населення перебували мало не в однакових умовах… Відчували майже ті ж самі поневіряння й труднощі.
Ця ж, наша війна, неймовірно, до безодні збільшила прірву між війною й «миром».
Отой наш звільнений з полону солдат з яблуком, унаочнює цю прірву…
Нашим солдатам, воїнам — так само важко, а, може, й ще важче, ніж в 1939—1945-му.
А ті, хто живе «в миру», часто навіть не тямлять, якою ціною вони п’ють це своє кокосове лате в ранковій кав’ярні.
Наші бабці-прабабці не мали змоги дивитися битву за Київ в «онлайн», потягуючи бокальчик холодного шардоне в барі, і не виходили милуватися роботою ППО в весняному столичному надвечір’ї…
Цивілізація нині це дозволяє…
Дуже хотілося б, щоб мирне населення це якось усвідомлювало. Звісно, воно й усвідомлює (бо український народ великою мірою фактично фінансує оборону незалежної України), але далеко не все…
Я не моралізую, просто нагадую…
