Папа Римський хоче «мирних переговорів» з дияволом

Цього разу понтифік заявив, що Ватикан бере участь у… непублічній мирній місії, щоб «спробувати покласти край конфлікту між росією та Україною». В такий спосіб понтифік натякає на можливі мирні переговори, які мають привести до припинення війни між росією та Україною.

Ця заява має, м’яко кажучи, насторожити. Насамперед тому, що її зробив Папа Франциск, який досі не може на­звати речі своїми іменами, тобто війну війною, а продовжує казати про «конфлікт», чим, по суті, завуальовує агресію росії. Від початку агресії Папа усіляко намагається не дава­ти однозначних оцінок агресії росії. Бо що таке «конфлікт»? Це дріб’язкова невинна річ, на яку можна особливо і не зва­жати… Кому вигідне саме таке трактування дій росії, зрозу­міло. Як зрозуміло, кому підігравав понтифік, коли торік на­передодні Великодня намагався «примирити два братські народи», влаштувавши лицемірний перформенс на Хрес­ну ходу. Попри гостру критику такого ганебного заходу, справжня мета якого — розмити поняття агресора і жертви, поставити їх в один ряд, Папа не змінив своїх пріоритетів і продовжував лити «святу воду» на млин путіна, мовляв, не все так однозначно. Зокрема, в одному з інтерв’ю, він, по суті, почав виправдовувати агресію росії, натякнув, що це НАТО спровокувало путіна, бо… «гавкало на ворота росії». Саме такі заяви мали би давати певний ґрунт для «мирних переговорів», наслідком яких мають стати «болючі компро­міси», бо ж за логікою «миротворця» Папи винні усі… І ось чуємо про якісь таємні «мирні місії». З огляду на вищезга­даний бекґраунд Папи, нічого хорошого від цієї місії Україні чекати не слід.

Колись сталін зверхньо запитав Папу Римського, скіль­ки у нього дивізій? Як відомо, Ватикан не має дивізій, пон­тифік тримається на авторитеті, насамперед моральному. В історії Ватикану були різні Папи: одні ганьбили церкву, інші відроджували її авторитет. Франциск вже сильно зі­псував собі некролог, бо, по суті, став на сторону зла. Хоча б тому, що він цього зла досі не осудив. Якщо взяти його висловлювання, але не знати, хто це сказав, то вони ціл­ком могли б належати прем’єр-міністру Угорщини Віктору Орбану, президенту Бразилії Луїсу Інасіо Лула да Сильві чи лідеру Китаю Сі Цзіньпіну. До речі, заяву про «непублічну мирну місію» він зробив одразу після візиту в Угорщину, де, крім зустрічі з Орбаном, зустрівся з митрополитом Буда­пештським і Угорським, колишнім головою відділу зовніш­ніх зв’язків московської патріархії іларіоном, проти якого в Україні запроваджено санкції. Ба більше! Є промовисте фото, де Папа цілує хрест на грудях іларіона…

Війна в Україні стала лакмусовим папірцем, на якому чітко проявилося, хто є хто. Сьогоднішня геополітика — це протистояння добра і зла, свободи і тиранії. І Папа Рим­ський опинився на боці тих, то вважає, що можна домов­лятися з дияволом. Але він, як ніхто інший, мав би розу­міти, чим закінчуються ігри з дияволом і хто в результаті таких домовленостей виграє… Хто-хто, а Папа Римський не може плутати святе з грішним. А його спроби маскува­тися під морального авторитета, який начебто над проце­сами, вже не витримують критики. Найкраще, що нині міг би зробити понтифік, це припинити будь-які тілорухи щодо «миротворчих місій». Бо примусити Україну до миру вже не вдасться ані рашистськими дивізіями, ані «моральним ав­торитетом» Папи.

Єдиний спосіб припинити війну — це знищити зло, зни­щити під корінь. Що українці і роблять. І чим далі, тим успішніше. Цього вже панічно боїться агресор, тому й над­силає посередників з «миротворчими місіями», аби бодай на певний час зупинити неминучий успішний контрнаступ української армії. Але «посередником» може бути лише зброя. І чим її буде більше, тим швидше буде мир. Бо тільки такий «аргумент» у «переговорах» розуміє агресор…