Коронавірус не повинен відволікати світ від війни РФ в Україні

Дехто розглядає коронавірус як найбільшу світову загрозу з часів Другої світової війни. Боротьба з пандемією, безперечно, є безпрецедентною за масштабом та впливом, з цілими націями в ізоляції та економіками, які майже зупинились. Зрозуміло, що ця ситуація домінує у заголовках і є у фокусі уваги урядів країн всього світу. Проте зосередження на протидії коронавірусу не повинне усунути з порядку денного інші загрози міжнародній безпеці.

Останні шість років Україна перебуває на передовій боротьби між демократією та авторитаризмом, і саме ця боротьба формує майбутнє світу на наступні десятиліття. Незважаючи на шок від спалаху коронавірусу, гібридна війна Російської Федерації проти України триває. Вона забрала понад чотирнадцять тисяч життів і спотворила геополітичний клімат, але результат все ще залишається під питанням. Той нестійкий прогрес, якого досягла Україна, маємо старанно боронити, щоби Кремль не міг використовувати нашу країну як плацдарм для подальшої дестабілізації демократичних інститутів та міжнародного права.

Навіть у ці непевні часи можна не сумніватися, що криза коронавірусу мине. Однак загроза з боку Москви залишиться. Теперішня Росія багато в чому є копією СРСР, включно з кремлівським старцем, який, схоже, має намір правити до своєї смерті. На жаль, багато провідних діячів демократичного світу заперечують небезпеку ревізіоністського та вкрай мілітаризованого режиму Путіна. І це не випадково. У той час, коли радянське політбюро відкрито позиціонувало себе як ворога західної цивілізації, Путін на диво успішно вводить в оману багатьох західних лідерів, що сучасна Росію є просто складним партнером, а не відкритим ворогом. Такі хибні уявлення залишають демократичний світ уразливим, і це треба розуміти.

Ми маємо чітко усвідомлювати той факт, що успішної Європи не може бути без сильної та незалежної України. Протистояння московській агресії — це не захист України; це питання захисту західних цінностей. Мішенню Москви є не лише Україна; її мішенню є всі західні демократії разом з усім міжнародним статус-кво після 1991 року, який Москва вважає історичною несправедливістю.

Кремль не зупиниться, поки його не зупинять. Якщо міжнародна спільнота відмовиться від України, то наступними у черзі будуть країни Балтії, Польща, Італія, Австрія та інші країни ЄС. На ще більший ризик наражаються ключові міжнародні об'єднання, включаючи Європейський Союз і НАТО.

Зусилля Москви щодо руйнування пануючого міжнародного порядку стали очевидними у 2014 році з початком російської агресії в Україні. Ці зусилля носили гібридний характер і охоплювали все, починаючи від кібератак та кампаній з дезінформації — до політичних вбивств і розгортання незаконних військових формувань, що непереконливо, але створювало завісу для прикриття агресії.

Із самого початку Україна залишається в центрі цієї глобальної кампанії. Як пріоритет зовнішньої політики Кремля вона стала майданчиком активних дій та випробувальним полігоном для гібридних тактик, які пізніше РФ масштабувала на весь світ. Мета Москви — перешкодити появі вільної та демократичної України, яка може стати зразком для подібних змін всередині самої Росії.

Починаючи з Революції Гідності у 2014 році, українці заплатили трагічно високу ціну за бажання країни позбутись московського ярма. За шість років боротьби ми почали перетворювати країну, відповідно до найкращих практик найбільш успішних світових демократій та згідно з волею наших громадян. Як і інші країни, які історично намагалися позбутися страждань тоталітарного минулого, ми звертались по підтримку до міжнародної спільноти. Ми вдячні нашим західним партнерам за допомогу та солідарність, які вони проявили, коли ми проводили реформи та протистояли російській агресії.

Хоча часом це було неприємно, але я завжди ставилася з повагою до критичних зауважень наших західних партнерів щодо дій уряду, частиною якого я мала честь бути. Своєю відвертістю вони допомагали нам на шляху реформ від пострадянської країни до демократичної західної держави. Саме тому нинішня бездіяльність західних партнерів щодо поточних подій в Україні особливо турбує. Сьогодні ми очікуємо, принаймні, такого ж рівня відвертості, як і раніше. Без цього ми можемо втратити Україну.

На теперішньому етапі ми спостерігаємо тривожний відступ від демократії в Україні. Парламент і уряд перетворюються на підрозділи Офісу Президента. Триває відверте руйнування незалежності судової влади. Політичні опоненти стикаються з переслідуванням, а Генерального прокурора нещодавно усунули з посади за відмову провадити політично вмотивовані справи проти колишнього президента Петра Порошенка. Реформи, які вважалися ключовими для змін в Україні після 2014 року, зараз відкладені або зводяться нанівець. Реформи охорони здоров’я, децентралізації та освіти зупинені або відкладені, заблоковані зусилля з приведення Збройних сил України до стандартів НАТО.

Це відбувається поряд із очевидним розворотом у бік Росії. Команда президента оприлюднила на початку березня плани про створення Консультативної ради, до складу якої входитимуть представники так званих «республік», створених Кремлем на Сході України. Це, безумовно, не призведе до миру. Навпаки, це означатиме реалізацію кремлівського сценарію та легітимізацію зусиль Москви на зображення війни в Україні як «громадянського конфлікту», дозволяючи Росії уникнути відповідальності як країни-агресора та взяти на себе роль спостерігача і миротворця. Нам не потрібно нагадувати про те, що означала російська «миротворчість» для Придністров'я в Молдові або Абхазії та Південної Осетії в Грузії. Прагнення Зеленського до миру викликає повагу, але бажання закінчити війну будь-якою ціною — це не ознака державного діяча. Навпаки, це свідчить про хибне уявлення щодо справжніх намірів ворога.

Я розумію, що деякі міжнародні партнери України можуть бути зацікавлені у компромісі з Кремлем, якщо він пообіцяє зменшити геополітичну напругу. Але я не хочу, щоб Україна зникла не тільки з міжнародного порядку денного, але й взагалі з мапи західної цивілізації. Я навіть розумію, що це може бути до вподоби деяким західним політикам. Але це не може бути сприйняте більшістю українців. І я закликаю наших справжніх друзів бути ще критичнішими до діючої української влади, ніж до попередньої, одночасно продовжуючи тиск на Росію з боку міжнародної спільноти. Нам потрібна ваша підтримка, як ніколи раніше.

Україна зараз на фронтирі західної цивілізації. Якщо відбудеться відступ у російському напрямку, Кремль спробує нав’язати «руский мір» далі на захід. Підтримуючи нас, ви насправді захищаєте себе. Сліпе заперечення ворожих намірів Росії може здатися більш простим варіантом, але, як показала криза з коронавірусом, політично зручні заперечення не змінюють реальності і зазвичай дорого коштують. Якщо міжнародна спільнота хоче запобігти подальшому поширенню російської загрози, Путіна необхідно зупинити в Україні.

Переклад з англіської — «Новое время»

Джерело