Надія Савченко стає антигероєм...

Надія Савченко не перестає дивувати, а якщо бути щирою, то — дратувати. Щось дуже швидко долає шлях від всезагального захоплення до суцільного розчарування. Що не заява, то шок. І якщо спочатку  українці ставились до, м’яко кажучи, дивних висловлювань Савченко хоч і насторожено, але поблажливо, мовляв, Надії бракує політичного досвіду, не встигла адаптуватися до реалій в Україні, розібратися у ситуації, то вже зараз більшість журналістів і експертів особливих сентиментів до неї не виявляють. Усе частіше звучать підозри у тому, що Савченко може бути таким собі “троянським конем”, що у Росії (а може, і значно раніше) її могли завербувати, і тепер вона виконує функцію агента впливу. Не забуваймо, що війна  — гібридна... 

Підстав для таких підозр Надія дає чимало. 

Через кілька днів після звільнення з в’язниці і повернення в Україну приголомшила пропозицією вийти на прямі переговори з ватажками проросійських терористів. Заявила, що сама готова сідати з ними за стіл переговорів. При цьому назвала Захарченка і Плотницького “народними депутатами від “ЛНР” і “ДНР”. Статус народного депутата в Україні і так знівельований, але “опустити” його нижче плінтуса — до рівня захарченків-плотницьких — це вже занадто... Потім, після розмови з Порошенком та критики з боку багатьох українців, намагалася відкоригувати свою скандальну заяву, уточнювала, що мала на увазі лише переговори щодо визволення заручників. Але нещодавно знову повторила тезу про прямі контакти з терористами в обхід Мінських угод. Саме на цьому, нагадаю, не раз наголошував Кремль, намагаючись подати збройне протистояння на сході України як громадянський конфлікт. Проти такого трактування категорично виступає Україна, звинувачуючи Росію у розв’язанні війни та окупації частини Донецької та Луганської областей. Тож на чий млин ллє воду пані Савченко?..

Крім того, вона раптом перейнялася санкціями проти Росії, закликавши міжнародну спільноту знімати санкції поетапно. Цього відчайдушно домагається Росія, економіка якої загинається від торговельного ембарго. А ще Надія виступила проти того, щоб західні партнери, члени НАТО, надали Україні летальну зброю. Пояснює таку позицію тим, що це, мовляв, може спричинити Третю світову війну. 

На своїй першій прес-конференції в Україні на запитання журналістів, чи готова вона балотуватися на посаду президента, скромно відповіла, що не хоче цього, але якщо треба, то готова. А нещодавно на таке саме запитання сказала, що не просто готова до цієї посади, а вже “мусить” стати главою держави. Вочевидь, мала на увазі, що ніхто, крім неї, з цією місією в Україні не впорається. При цьому додала, що бачить себе президентом з диктаторськими повноваженнями, адже, щоб “змінити закони, аби вони діяли для людей, треба стати таким диктатором, який має все у своїх руках”. Чому раптом вирішила, що українці мріють про диктатуру (хоча такі ідіоти завжди знайдуться)? Врешті, хто її уповноважував “встановлювати” диктаторський режим? Більшість наших громадян прагнуть жити у цивілізованій, демократичній європейській країні. Саме заради такого майбутнього для України вони і виходили на Революцію гідності. І чи добре вона знає історію, зокрема і недавню, яка красномовно розповідає, чим зазвичай закінчуються диктатури. Втім, до президентських виборів ще три роки, тому Савченко явно робить фальстарт... Питання, чому вона його робить?

А ще закликає Україну до прощення своїм ворогам, тобто до всезагальної амністії. “Треба навчитися просити вибачення і пробачати”, — сказала Савченко і додала, що особисто готова попросити вибачення у матері, яка втратила сина, з... того боку. Нагадаю, амністія бойовикам — це одна з наполегливих вимог Кремля. Зважаючи на крутий норов Савченко, який демонструвала донині, якось важко повірити, що раптом стала новітньою Матір’ю Терезою. Крім того, вона не подібна на “наївну чукотську дівчинку”, яка не розуміє, що амністія не лише заохочує бойовиків до нових злочинів, а й принижує честь і гідність і України, і тих її синів, які загинули від куль та тортур ворога. Зрештою, не Україна розв’язувала цей конфлікт, не Україні і вибачатися. Якщо їй особисто дошкуляє за щось совість, може, за демонстративний “фак” Путіну, то нехай особисто і вибачається. 

Одне слово, боляче і неприємно це все спостерігати. Замість героя отримали пародію на героя. Схоже на те, що президент на хвилі ейфорії поспішив нагородити її зіркою Героя України. За великим рахунком, нічого особливо героїчного вона не зробила. “Фак” Путіну — це, звичайно, ефектно, але замало, щоб давати за це найвищу державну нагороду. Сенцов також поводився на суді мужньо і гідно, співав гімн України, не робив хіба непристойних жестів, але він досі не герой? Втім, на передовій є чимало бійців, які “фак” Путіну публічно не показували, але виявляли героїзм у бою, рятували бійців, а не підставляли... 

До речі, залишається відкритим запитання, чому і за яких обставин Савченко потрапила у полон і скільки людей загинуло через її самодіяльність на передовій. Уголос ці питання наразі ніхто задавати не наважується, бо за Савченко досі зберігається ореол “великомучениці”. Але про те, як вона потрапила у полон, варто українцям без купюр розповісти. У мене виникає питання, як з таким специфічним характером, з демонстрацією окремішності опинилася в армії, адже армія — це в першу чергу дисципліна, підпорядкування, а вона явно не командний гравець. А якщо і командний, то, зважаючи на її останні заяви, грає не за нашу команду... 

А тим часом...

 «Як депутат з депутатом можемо поговорити»

Глава самопроголошеної “ЛНР” Ігор Плотницький дав розпорядження створити робочу групу для ведення переговорів з депутатом Верховної Ради Надією Савченко. “Савченко зверталася з тим, щоб зустрітися, поговорити. Ніхто не проти того, щоб поговорити з питань миру. Але у неї повинен бути певний державний статус. З іншого боку, вона є депутатом Верховної Ради, ПАРЄ і так далі”, — сказав Плотницький.

Він доручив голові “Народної ради ЛНР” Володимиру Дегтяренку створити спеціальну групу. “Як депутат з депутатом, в принципі, ми можемо поговорити, якщо людина хоче знайти компроміс і вирішення мирним шляхом”, — заявив ватажок “ЛНР”. 

Ось така паралельна реальність...