Київ до Заходу доведе
Президенти Білорусі й Казахстану, що у неділю й понеділок один за одним відвідали Київ, уже у вівторок, 23 грудня, поїдуть до Москви — на саміт Євроазійського економічного співтовариства.
Очевидно, однією з цілей Олександра Лукашенка і Нурсултана Назарбаєва було зайняття перед московською зустріччю з Володимиром Путіним вигіднішої позиції для переговорів. Завітавши в гості до Петра Порошенка, Лукашенко і Назарбаєв нібито заявили Путіну: “Тиснути на нас, як це було раніше, уже не вийде. Якщо Росія не враховуватиме наші інтереси, то ми остаточно “втечемо” до України”.
Лукашенко і Назарбаєв — правителі авторитарні, тож ту мить, коли “Акела схибив”, відчувають “нутром”. Путін зараз для Лукашенка і Назарбаєва — якраз такий Акела. Старий вовк, який напав на беззахисну, здавалося б, Україну, але так і не зміг задушити свою жертву. Ба більше, накликав на себе цілий загін “мисливців”. Вони запровадили санкції, які поряд із падінням цін на нафту загрожують путінській Росії економічною кризою... Відчувши певне послаблення позицій Путіна, Лукашенко перед візитом до Києва наказав перейти у торгівлі з Росією на розрахунки у доларах США. (Російська сторона, як повідомив білоруський віце-прем’єр, погодилася). А в Києві Лукашенко знову категорично підтримав територіальну цілісність України. “Треба буде від Білорусі щось — скажи, ми тобі за добу все зробимо, що ти попросиш”, — запевнив Порошенка “бацька”. Він також домовився у Києві, що білоруси зможуть невдовзі дивитися український “Перший національний” телеканал. (Фактично, це прорив російської інформаційної блокади, в якій досі перебувають громадяни Білорусі). Назарбаєв, своєю чергою, пообіцяв постачати в Україну вугілля. Київ і Астана також заявили про відновлення військово-технічної співпраці.
Коли Лукашенко і Назарбаєв дивляться на те, що Росія виробляє на українському Донбасі, то мимоволі замислюються: а може, наступною жертвою Путіна буде моя країна? Недарма ж Лукашенко останнім часом як мантру повторює, що білоруська армія здатна дати відсіч будь-якому нападнику... Залишатися сам на сам із агресором ні Лукашенку, ні Назарбаєву зовсім не хочеться. От і туляться вони до України — у надії, що Київ їх до Європи доведе.
Особливо це актуально для білоруського лідера. Якщо до Назарбаєва західні лідери ще час від часу заїжджають, то “бацьку” оминають десятою дорогою. Лукашенко залишається для Заходу “останнім диктатором” Старого світу. “Бацька” розуміє, що його поганими відносинами із Заходом користується Путін (“А куди Лукашенкові діватися, все одно до мене на поклін приповзе”), і хоче цю ситуацію змінити... “Ми зацікавлені підтримати Білорусь, якщо вона вважатиме це можливим, у розвитку відносин у рамках “Східного партнерства”, — почув свого білоруського колегу Порошенко. Реальна участь Білорусі у програмі ЄС “Східне партнерство” могла би стати першим кроком Мінська на шляху “повернення в Європу”.
Утім, не виключено, зближення з Києвом є також початком нормалізації відносин Мінська з Вашингтоном. Принаймні, саме це запідозрили у Росії. Мовляв, після Куби США візьмуться за налагодження відносин із Білоруссю... “Зі США намагалися дружити Мілошевич, Каддафі, Хусейн. Їхня доля відома, — лякає “бацьку” Олексій Пушков, голова Комітету з міжнародних справ Державної думи РФ. — Тепер США пропонують “нові відносини” Лукашенкові. Досвід небезпечний”. Але “бацька”, вочевидь, цього досвіду не боїться. Або, принаймні, лякається цього менше, ніж перспективи побачити одного прекрасного ранку у себе в Білорусі російських “зелених чоловічків”...
