Чорний банер як чорна мітка владі!
Відучора в Україні стартувала масштабна і безпрецедентна акція протесту проти «регіонального» законопроекту про наклеп, який Верховна Рада ухвалила у першому читанні. Більшість інтернет-видань повісили чорний банер з характерним заґратованим віконцем (як у в’язниці) і гаслом: “Захисти своє право знати. Скажи “ні” закону про наклеп”.
“Високий Замок” також бере активну участь в акції протесту. Відучора “чорний банер” висить на нашій інтернет-сторінці. А наш завтрашній номер газети (тижневик) вийде з порожньою першою сторінкою. Ми солідаризуємося з усіма колегами, яким не байдуже наше спільне завтра.
Вперше у двадцятиоднорічній історії “Високого Замку” ми йдемо на такий відчайдушний крок, хоча приводів протестувати проти безглуздих, нахабних і цинічних дій влади, зокрема і наїздів на наше видання, було чимало. “Високий Замок” свого часу (особливо у період панування так званого пізнього кучмізму) пережив і погрози можновладців, і необґрунтовані перевірки “податкової”, яка хотіла залякати нас мільйонними штрафами, і маски-шоу у нашій друкарні. Тоді ми захищалися як могли, але не робили публічних заяв, щоб це не було сприйнято як піар. Зрештою, тоді, в 2003-2004 рр., кожен захищався як міг. А коли стало очевидним, що самотужки ми влади не подолаємо, вибухнула Помаранчева революція, і люди об’єдналися в єдиному протестному пориві на Майдані. Зараз ситуація інша. Її “підкоригував” Інтернет. Є відчуття, що своєрідний “помаранчевий майдан” зароджується у “Фейсбуці”, набирає обертів в інтернет-просторі і неодмінно виллється у щось значно грандіозніше. Принаймні я на це дуже сподіваюся. Влада перестаралася, загралася... Втратила відчуття реальності. Після того, як суспільство майже мовчки проковтнуло і не поперхнулося “мовним” законом, влада, окрилена “успіхом”, вирішила, що “котят” можна розводити і надалі. А оскільки свій життєвий принцип Віктор Янукович озвучив ще у вікопомному 2004 році, коли сказав про “козлів, які заважають йому жити”, то тепер він вирішив активно впроваджувати його у життя. Очевидно, на думку Віктора Федоровича, серед журналістів отих “козлів” стало забагато, і жити вони йому явно заважають. Як сказав депутат-“регіонал” Ярослав Сухий, пишуть різну “фігню”: про Межигір’я, про сім’ю, про відкати та корупцію. Боротися з кожним “писакою” окремо — складно і накладно. З Гонгадзе свого часу спробували розібратися. Який вийшов скандал на весь світ! Зрештою, усім голів не повідриваєш. Тому вирішили одним махом, тобто законом, рота чесним журналістам затулити.
Радниця Януковича Ганна Герман у притаманному їй єзуїтському стилі намагається заколисати журналістів і суспільство, запевняючи єлейним голосом, що президент цього закону ніколи не підпише. Чи можна їй (їм!) вірити? Звісно, ні. Те саме вона казала і про скандальний “мовний” закон. Якщо ми будемо мовчати, то ще й як підпише! З великим задоволенням, бо заради президентського спокою цей горе-закон і ухвалюють його парламентські “шістки”!
