І чисте сумління зберіг, і до 100 років дожив
Микола Мацигін — один із тих інженерів Дрогобицького автокранового заводу, який на знаному підприємстві працював ще тоді, коли автокрани йшли нарозхват, великим дефіцитом були. Гарний спеціаліст, людина слова
Всі це знали. Багато води відтоді спливло. А люди пам’ятають. Шкода лише, що мало живих свідків з-поміж тих, із ким працював, залишилось. Хіба що ті, для яких Микола Григорович тоді був наставником, незаперечним авторитетом, а вони починали свій трудовий шлях на підприємстві, можуть це засвідчити. І вони це зробили цієї неділі у день, коли Миколі Мацигіну 100 років виповнилось. Про ювілей людини, якій було суджено перейти через нездоланний для майже всіх нас віковий рубіж, інформує пресслужба Дрогобицької міськради.
Не одну сотню кілометрів з боями пройшов
Народився Микола Григорович 14 квітня 1924 року у селі Нижні Гаї, яке сьогодні до складу Дрогобицької ОТГ входить. Через двадцять років після того, як червоні «визволителі» прогнали німецьких фашистів з нашої землі, був мобілізований до лав червоної армії. Пройшов з боями не одну сотню кілометрів. Брав участь у кривавих, масштабних військових операціях в Угорщині, Чехословаччині та Німеччині. Бог милував, дожив до завершення війни. Цей день зустрів в Австрії. Через два роки, у 1947, був демобілізований. Додому на крилах летів. Не міг натішитись, до кінця повірити, що клята війна скінчилась, що мирний час настав.
Завчасно зрадів
Але, як показали наступні події, завчасно зрадів. У рідному селі спокою не знайшов. Нова радянська влада спробувала його схилити до колабораціонізму. Взяти участь у придушенні спротиву українських патріотів не захотів.Зрозуміло, що його відверту, категоричну позицію сприйняли вороже. Такі речі радянська влада не прощала. Навіть фронтові заслуги не допомогли. Миколу Григоровича вислали до Сибіру, де він відбув довгих 15 років. Додому повернувся у 1965 році разом із дружиною та двома доньками, які народились на чужині. Це були брежнєвські часи. Режим трішки послабив «гайки». За право мати свою думку вже не карали так, як це було при Сталіні. Микола Григорович влаштувався на роботу на Дрогобицькому автокрановому підприємстві, де працював до самого виходу на пенсію в 1984 році.
Аби не сидіти вдома
Різко відійти від активної, повноцінної робочої зайнятості не захотів. Аби не сидіти вдома, влаштувався на підприємстві кочегаром. Його згоду працювати не за фахом не всі тоді сприйняли належним чином, як рішення людини, яке не раз упродовж життя доводила, що легких шляхів не шукає. А раз так — на великий респект заслуговує. Після офіційного виходу на пенсію ще довгих десять років продовжував працювати. Сьогодні Микола Григорович перебуває під опікою своєї доньки. Для своїх років — бадьорий та активний. Уважно вислухав та запросив за святковий стіл міського голову Дрогобича Тараса Кучму та начальника управління соціального захисту населення Дрогобицької міськради Івана Терлецького, які привітали його із столітнім ювілеєм.
