Синергія творчості Оксани та Володимира Риботицьких

Сюжет знайомить нас з творчістю двох талановитих українських митців — художника Володимира Риботицького та мисткині художнього текстилю Оксани Риботицької. Показує моменти біографії, шлях до мистецтва, впливи, родинне виховання, знайомство та 57 років спільного життя та творчості. У двох долях воістину поєднане земне і духовне.

У фільмі показано становлення львівської мистецької школи, її характер та кольористику. Як їздили до Дземброні, де молоді Оксана та Володимир познайомились з творчою елітою: Маргіт та Романом Сельськими, Данилом Добушинським, Карлом Звіринським та Сергієм Якутовичем. Розмови, співи біля ватри, походи карпатськими маршрутами і - пленери. У Дземброні Риботицькі розкрилися як митці, почали творити авторський міф про Гуцульщину, колорит української природи.

Також митці Риботицькі мали запрошення і відвідували «салон» Сельських у Львові. Це були традиційні зібрання творчих людей, які, бодай на кілька годин, скидали з себе тягар соціалістичної реальності, обговорювали новини з «вільного» світу, мистецькі тенденції. Як згадує у фільмі Володимир Риботицький, він мав особисте запрошення щовівторка відвідувати майстерню Романа Сельського, спостерігати за творенням мистецьких шедеврів професора від зарисовок, побудови композиції до готового твору.

Фільм про взаємоповагу та кохання двох творчих особистостей, коли кожен вільно йде своєю дорогою. Як зазначив режисер фільму Станіслав Литвинов, автор уже третьої кінокартини про львівських митців, це, «Найромантичніший фільм, який мені доводилось робити за всі роки моєї режисерської діяльності».

Донька художників Соломія Риботицька переконана, що культура та мистецтво надихає нас на добрі справи. Можна говорити, що не на часі, бо війна. Але для того, щоб робити все можливе для наближення нашої перемоги, мусимо черпати силу, відновлюватись, надихатись. Приходять на думку слова Вінстона Черчилля: «Якщо ми економимо на культурі, то за що ми воюємо?».