Не просто поганий настрій

За даними ВООЗ, на біполярний розлад хворіє 45 мільйонів людей у світі. Це — друге за поширеністю психічне порушення. За статистикою, від нього потерпає 1−3% населення.

Цей розлад — комплексний, і немає однієї причини, якою б можна було пояснити його виникнення. «Як пра­вило, це результат взаємодії біологіч­них, психологічних і соціальних чинників. Трапляється, що в людини є генетич­на схильність до депресії. Це зовсім не означає, що у такої людини обов’язково розвинеться БАР. Але це означає, що ри­зик у неї підвищиться за наявності супут­ніх стресових подій у житті», — наголо­шують експерти з психічного здоров’я Міністерства охорони здоров’я України.

Маніакально-депресивний психоз — застаріла назва біполярного афектив­ного розладу. Як пояснює лікар-психі­атр вищої категорії Євген Скрипник, це захворювання супроводжується різ­кими перепадами настрою, емоційними злетами (манією та гіпоманією) й падін­нями (депресією).

Серед типових проявів біполярно­го афективного розладу:

• поганий настрій;
• відчуття безнадії;
• занепокоєння;
• дратівливість;
• проблеми з концентрацією уваги;
• втрата інтересу до занять, які рані­ше приносили задоволення;
• думки про смерть чи самогубство.

Не обходиться й без фізичних симптомів:

• відчуття втоми;
• порушень сну;
• відсутності апетиту та статевого потягу;
• набору або, навпаки, втрати ваги.

«Звісно, настрій змінюється у всіх лю­дей. Залежно від періоду життя, кожен із нас відчуває чи то душевне піднесен­ня, чи то падіння. Але у людей, які живуть з БАР, настрій постійно коливається між двома фазами — депресії й манії або ж гі­поманії. Як наслідок, це значно впливає на побут, професійне життя та взаємодію з іншими», — каже лікар.

Існує два основні типи біполярно­го розладу:

• розлад першого типу характеризу­ється щонайменше одним епізодом манії;
• другого типу — як мінімум, одним епізодом гіпоманії та депресії.

Основна відмінність між манією й гі­поманією — важкість симптомів. Манія призводить до значущих функціональних порушень, може супроводжуватися пси­хотичними симптомами та часто потре­бує госпіталізації. Гіпоманія цим критері­ям не відповідає.

Маніакальний епізод триває не менш як сім днів і проявляється:

• завищеною самооцінкою;
• нав’язливими ідеями;
• зниженою потребою у сні;
• надмірною балакучістю;
• прискореним плином думок;
• підвищеною руховою активністю, психомоторною збудженістю;
• постійними змінами в діяльності та планах;
• необачною, необдуманою поведін­кою, пов’язаною з ризиком.

Усі ці симптоми досить серйозні, щоб спричинити помітне погіршення самопо­чуття.

Гіпоманіакальний епізод триває не менше чотирьох днів і характеризується тими ж симптомами, що й маніакальний, але меншої інтенсивності.

Як зауважує Євген Скрипник, найчасті­ше пацієнт звертається по медичну допо­могу у фазі депресії, яка триває довше ніж манія (гіпоманія). Людина відчуває, що її цей стан обтяжує, тому й приходить до ліка­ря. Найбільший відсоток самогубств якраз і фіксують серед людей, що мають БАР.

А от у фазі гіпоманії (манії) пацієнт про допомогу не проситиме, його все влаштовує. Хіба що таку людину примусо­во госпіталізують. У цій фазі пацієнт може вдаватися до необдуманих кроків. Напри­клад, оформити кредит у банку або сісти в чужий автомобіль та поїхати.

Цей комплексний афективний психіч­ний розлад можна легко сплутати з ци­клотимією — психічним розладом, який характеризується нестабільним настро­єм (чергуваннями легкої депресії та легкої ейфорії). Тож у МОЗ нагадують: діагносту­вати біполярний афективний розлад може тільки лікар. Якщо людині встановлять правильний діагноз й призначать відпо­відне лікування, такий пацієнт зможе жити повноцінним життям. Хвороба хронічна, але якщо правильно її лікувати, можна до­сягти тривалої ремісії. Ліки потрібно при­ймати все життя за призначенням лікаря-психіатра. Крім прийому медикаментів, лікування передбачає психотерапію та зміну способу життя.