Воістину страсний тиждень

Знаєте, що таке путінська набожність? Це коли Путін в’язками свічки у церкві ставить — за упокій України. А що таке страсний тиждень по-путінськи? Це те, що відбувається сьогодні у східних регіонах України. «Русскую печь» тут кремлівські кочегари вже розтопили. Тепер, підливаючи дріжджів у сепаратистське тісто, сподіваються спекти Україні паску. Оцінюючи події на Донбасі, експерти радять називати речі своїми іменами. Це, кажуть, не просто сепаратистський шабаш, а російська спецоперація. А «зелені чоловічки», які орудують у Луганську, Слов’янську, Горлівці, — спецназівці з «корочкою» російського ГРУ (Головного розвідувального управління Генштабу РФ).

«Досить називати російський спецназ ГРУ «зеленими чоловічками», — написав на своїй сторінці у Facebook кримський експерт Андрій Клименко. — Ми все це бачили у Криму. Тепер ви бачите це у Донецькій області. Це спецоперація ФСБ і ГРУ РФ. Російський спецназ, російські диверсанти».

І справді: донбаська картинка чим далі, тим більше нагадує кримський сценарій. «До будівлі міськради підійшло підкріплення — група так званих зелених чоловічків на КамАЗі без номерів, озброєні кулеметами, гранатометами, автоматами». Це не архівна новина про події місячної давності на Кримському півострові. А свіжі зведення зі Слов’янська на Донеччині, де вже пролилася перша кров.

Той же сюжет, і навіть дійові особи ті ж. Після захоплення бойовиками відділу міліції у Слов’янську у приціл журналістських фотокамер потрапив «зброєносець» з георгіївською стрічкою. Цей же чоловік засвітився на кримських кадрах — серед російських військових, зі снайперською гвинтівкою.

Про кримський почерк російського ГРУ у східних регіонах заявив і відомий військовий експерт Дмитро Тимчук. «За останні дві доби, — каже, — помітне широке підключення координаторів ГРУ, які раніше були задіяні у реалізації «кримського сценарію». Також на територію України закинуто окремі підрозділи ГРУ. Їхнє завдання — безпосередня допомога екстремістам при захопленні об’єктів у невеликих населених пунктах. Насторожує той факт, що на аеродромах у прикордонних районах Росії (в основному — Ростовська область) зосереджено близько 240 одиниць армійської авіації. Вони можуть бути використані для десантування у східні регіони України додаткових російських підрозділів і диверсійно-розвідувальних груп».

Окрема роль у російській операції, зі слів експерта, відведена Федеральній службі безпеки РФ. «ФСБ представлена агентурною мережею, завдання якої — широкомасштабне вербування українських громадян у східних регіонах. З подальшим їх використанням як в окремих диверсійних операціях, так і в широкомасштабних акціях екстремістів, координованих ГРУ», — каже Дмитро Тимчук. Місцеві сепаратисти — інструмент, ностальгуючі «бабушки» і проплачені «запутінці» — масовка (а за потреби — і «гарматне м’ясо»).

Описаний військовим експертом розклад сил підтверджує інструкція для спецназівців ГРУ, яку оприлюднило донецьке видання «Остров». У розпорядження журналістів потрапив фрагмент розшифровки інструктажу, яким «натаскують» російських спецпризначенців перед десантуванням на схід. Хоча жодних географічних назв у «цеу» для бійців ГРУ не згадується, про яку географію йдеться, здогадатися неважко. Ось кілька епізодів з оприлюдненої розшифровки.

— «Група з 30-60 бійців захоплює відділ міліції у невеликому місті. Назву вашого міста дізнаєтеся на шляху слідування. Як тільки відділ міліції буде захоплено, до вас підійдуть 20-30 чоловік з місцевих жителів. Ми готували їх заздалегідь. Вони привезуть продукти. Роздати їм зброю. Не важливо, що не всі з них знають, як нею користуватися. Використовувати зброю будете ви, якщо знадобиться. Ці люди будуть вашими «говорящими головами», а у разі необхідності — вашими заручниками. Вони повинні висунути обумовлені вимоги. Ви не висовуєтеся. Ваша справа — військова».

— «Через деякий час до вас обов’язково почнуть підходити «любопытные» і «сочувствующие». Серед них будуть наші люди для забезпечення необхідних матеріалів і всього, що знадобиться. Прапори, агітаційні матеріали завезені заздалегідь. Організуйте їх поширення серед людей на площі, на вулицях перед міліцією. Далі — барикади. Це важливо, це ваш додатковий периметр. Використовувати шини, металеві конструкції, бочки і дерево для вогню. Роздати зброю. Організувати гарячі напої. Особлива увага жінкам. Особливо тим, які прийшли з дітьми. Вони ваш добровільний живий щит. Ті, хто прийде за вами, не будуть стріляти у жінок і дітей. Усі жінки і діти залишаться живими і здоровими. Але якщо їх відпустити, і вас почнуть знищувати. А потім знайдуть цих жінок і теж вб’ють, щоб усе звалити на вас. Запам’ятайте: ви протистоїте нацистській владі, нелюдям. Ви повинні вистояти близько тижня, поки почнемо третю фазу з визволення братньої країни».

— Що робити у разі спротиву міліції? Стріляти на ураження. Якщо вдалося зайти в середину приміщення, виокремити одного з тих, хто чинив опір (неважливо, кого саме), і знищити з особливою жорстокістю, на очах в інших — для залякування. Труп змусити сховати місцевих силовиків. Це їх повністю деморалізує, хтось перейде до вас».

— «Ми захоплюємо кілька міст. Розміщення їх ускладнює одночасне розгортання антитерористичних підрозділів. По-друге, у нас є свої люди у керівництві місцевих силових структур. Вони будуть максимально блокувати такі дії (антитерористичну операцію), виправдовуючи це мінімізацією втрат серед мирного населення і відсутністю терористів. У них наказ: якщо, незважаючи на їх протидію, розгортається операція «Антитерор», організувати добровільних заручників з числа офіційних представників влади. У разі штурму вони всі мають бути знищені. Ви за це відповідальні».

Стрілянина у Слов’янську, показова розправа над горлівським міліціонером, який заявив, що зброю не здаватиме (штурмовики жорстоко побили правоохоронця ногами і битами, виволокли на вулицю, змушуючи стати на коліна). Нічого не нагадує? А бездіяльність хлопців у погонах, які ледь не хлібом-сіллю сепаратистів зустрічають. Саботаж? В інструктажі для спецназівців ГРУ про це теж згадується: свої люди, мовляв, у силових структурах і посприяють, і прикриють. Якщо у подіях на сході стільки «збігів» з «цеу» для російських спецпризначенців, то навіть подумати страшно, які з пунктів цієї кривавої інструкції ще попереду. Показово-залякувальні вбивства, розправи з заручниками...

І усе це — під гнівні депеші з Кремля про жорстокість «майданутої української влади» до інакомислячих. Поки на Донбасі російськокровні «зелені чоловічки» роблять свою чорну справу, у Міністерстві закордонних справ РФ розпинаються: «Самопроголошена в результаті держперевороту київська влада взяла курс на силове придушення народних протестів, які стали реакцією на повне ігнорування законних інтересів жителів південно-східних регіонів, прямі погрози і насилля щодо всіх, хто не згідний з засиллям націонал-радикалів, шовіністичними, русофобськими, антисемітськими діями коаліції, яка воцарилась у Києві за прямої підтримки США і Євросоюзу».

Що криється за камуфльованою кремлівською ширмою? Розхитуючи ситуацію на сході України, Росія переслідує кілька цілей, коментують експерти. У найкоротшій перспективі — запланована на 17 квітня чотиристороння (на рівні керівників зовнішньополітичних відомств США, ЄС, Росії й України) зустріч у Женеві щодо обговорення української кризи. «Тактична мета російського сценарію, — каже Дмитро Тимчук, — дати можливість Росії під час зустрічі у Женеві ставити питання про «нелегітимність» української влади, яку не сприймають цілі регіони України і яка не контролює ситуацію у країні».

У Білокам’яній сподіваються зірвати женевську зустріч, запевняє в. о. міністра закордонних справ Андрій Дещиця. «Бо Росії насправді нічого сказати, бо потрібно буде визнавати свою політику агресора», — заявив урядовець, коментуючи російську присутність у подіях на сході України.

Женева — лише маленький пунктик у путінських планах. Є ще програма-мінімум (федералізація України) і планка-максимум (відокремлення південних і східних регіонів, проголошення їх незалежними республіками з перспективою а-ля Придністров’я). Якщо Київ не вистоїть у битві за Донбас, програє вій­ну за країну, вважає політтехнолог Тарас Березовець. «Путін не збирається зупинятися, — каже експерт. — За Донбасом настане черга Києва. Єдине, що тоді залишиться від країни, — землі по західних кордонах Житомирської і Вінницької областей. Тому боротьба за країну може бути виграна лише на Донбасі».