«Як пішов уверх, телефону не бере…»

Нова влада у пошуку нових кадрів. Особливість цього «кастингу» у тому, що за добором майбутніх управлінців пильно стежить громада. Її вимоги — ті, що звучали на Майдані: до керма мають прийти фахові, патріотичні, чесні, не заплямовані корупцією люди. Уже маємо в області перший ексцес: майданівці пікетували церемонію призначення нового прокурора Львівщини Володимира Гураля, якого громадськість звинувачує у хабарництві… Високу «планку» виставляють люди і тим, хто претендує влитися у команду голови Львівської ОДА Ірини Сех. 11 березня наша газета оприлюднила імена кандидатів на посади її заступників і керівників управлінь. Ці кандидатури після погодження на зборах депутатів Верховної Ради, які входять у міжфракційне об’єднання «Львівщина», і членів фракцій «Батьківщина» в обласній і міській радах, поклали на стіл пані Сех. До декого з висуванців у громади є серйозні застереження. «Високий Замок» починає цикл матеріалів на цю тему, щоб з’ясувати, наскільки претензії до нових кадрів є обґрунтованими.

Шанси посісти посаду начальника головного управління охорони здоров’я має депутат обласної ради, головний лікар Миколаївської районної лікарні 43-річний Богдан Чечотка. Він входить до фракції «Батьківщина» і очолює постійну комісію з питань охорони здоров’я, материнства та соціального захисту. Три роки тому «Високий Замок» критикував цього й інших керівників за невиправдані структурні пертурбації у сфері медичного обслуговування жителів Миколаївського району, внаслідок яких ускладнювалося надання невідкладної допомоги селянам. Один з них став жертвою бюрократичних відомчих воєн…

В останні місяці ім’я Чечотки спливло у зв’язку зі скандальним голосуванням за відставку колишнього голови ОДА Олега Сала. Чечотку підозрювали у тому, що зіпсував свій бюлетень для голосування (нібито проставив у ньому дві «галочки», одну — за відставку Сала, другу — навпроти слова «утримався»). Саме цю другу «галочку» три депутати з опозиційних фракцій закривали пальцем перед телекамерами…

Ми вирішили поцікавитися враженнями від роботи Богдана Чечотки на Миколаївщині. Хотіли дізнатися від її жителів, чи відповідає він тим високим критеріям, які встановив для державних менеджерів Майдан. Думки наших співрозмовників розділилися.

— Я на 100 відсотків упевнений у цій людині, — сказав нам один з депутатів райради. — Серед ночі може піднятися і прийти на допомогу, не вимагаючи за це винагороди. Не зазнається. Багато доброго зробив для оснащення районної лікарні, на відміну від інших медзакладів області, сюди приємно зайти. А чутки про його зловживання, корупційні дії розповсюджують недоброзичливці, які самі хочуть всістися у тепленьке крісло. Зрештою, усім не вгодиш…

— Богдан Чечотка уже притерся у «верхах», без проблем «потягне» нову ділянку роботи, — сказав нам керівник однієї з фірм. — Має хороші зв’язки, зокрема з нардепом від «Свободи» Блавацьким. Дружина Чечотки у родинних стосунках з цим депутатом, думаю, саме він лобіює його. Як і раніше, іде торгівля посадами… Заслуги Чечотки у ремонті і оснащенні лікарні вважаю перебільшеними. За ремонт хірургічного відділення, палат, обладнання нового рентгенкабінету треба подякувати дирекції цементного заводу і місцевим підприємцям, які вклали сюди свої кошти. Від Чечотки вимагалося повісити біля палат таблички благодійників. Не всі їх він повісив... А ще Чечотка страждає на «зіркову хворобу» — як пішов уверх, телефону не бере.

— Я б цю людину на таку посаду не допустив нізащо, — каже інший наш співрозмовник, представник миколаївської інтелігенції. — Чечотка з тих, які вміють себе показати у відповідних умовах, а насправді зовсім не такі, як себе видають.

Чечотці приписують євроремонт у лікарні. Але це та ситуація, коли кажуть: загрібає жар чужими руками. Обновили лікарню завдяки цемзаводу. ЦГК купив новий рентгенапарат за мільйон гривень, перекрив дах на будівлі, де розміщується реабілітаційний центр, відремонтував кілька палат. А це видають за заслугу головного лікаря.

Неправда, і коли кажуть про безкорисливість пана Чечотки. Для того, щоб влаштуватися на роботу санітаркою на півставки, треба дати тисячу доларів.

Відомо, які скромні зарплати у медиків. Не надто велика вона і у головного лікаря. Хіба можна з такою платнею на день народження дружині дарувати іномарку?

— Пан Богдан — кар’єрист, все робить з розрахунком, — каже кореспонденту «ВЗ» ще один критик кандидата у керівники львівської медицини. — Колись його батько, голова райради на Волині, просив миколаївських депутатів, щоб призначили сина головним лікарем. Претендував він на цю посаду, хоч не мав першої категорії. Тож чекали, поки цю категорію отримає достроково…

Розмови про заслуги Чечотки в «облагородженні» лікарні — міф. В адміністрації цемзаводу були претензії до розпорядника спонсорських коштів. Там казали до керівництва лікарні: скажіть, що вам треба купити, ми самі купимо. Бо бачимо, що за певну суму придбали собі на завод 14 пластикових вікон, а у вас чомусь виходить тільки 10…

На недавніх виборах у парламент Чечотка, хоча є представником «Батьківщини», підтримував кандидатів-конкурентів Батенка, Сірківа… — додав наш читач.

Коментар для «ВЗ»

«Я ні разу не «філонив»…»

Богдан ЧЕЧОТКА,головний лікар Миколаївської районної лікарні

Щодо начебто моєї підтримки політичних конкурентів. Це повна маячня! На перших же зборах, коли разом з Лідією Котеляк розглядали мою кандидатуру як претендента від Об’єднаної опозиції (Б. Чечотка був у виборчому списку «Батьківщини» під №167 — І. Ф.), я сказав, що з кандидатом у нашому мажоритарному окрузі повинні визначитися у Києві — і я це рішення підтримаю. Такому моєму рішенню люди аплодували. Я виступав на підтримку узгодженого кандидата всюди, де тільки можна було, хвалив Ліду Котеляк. То як я міг тишком-нишком агітувати за інших? — люди б цього не зрозуміли, назвали б мене хворим…

Щодо мого пальця на бюлетені. Скажу відверто: я боявся того голосування. У мене від хвилювання тоді трусилися руки. Я тим бюлетенем, так би мовити, закріпив коло — напружив плечі, розтягнув той бюлетень, щоб не показати журналістам, що переживаю, боюся. Як на мене, це — нормальна реакція людини, яка після того голосування може приїхати додому безробітною. Сало — це вам не Горбаль і не Костюк… У мене було кілька таких складних голосувань, і ні разу я не «філонив». Той бюлетень, про який всі кажуть, упав у скриньці «шторца», «обличчям» до журналістів, його фотографували, на ньому було видно тільки одну позначку. Але чомусь дали у пресу інше фото. Комусь хотілося інтриги…

Я не приписую собі заслуг у ремонті лікарні. Це колективна заслуга райради, меценатів. Але я також «довбав» керівництво цемзаводу, щоб воно ці кошти виділило…

Щодо прямих проплат цемзаводу. Я був їх ініціатором. Бо через казначейство кошти не проходили. Я пропонував: для того, щоб зробити роботу, цемзаводу слід укласти пряму угоду з підрядником. Коли у нас асфальтували територію лікарні, ми вахтовим методом за тією фірмою дивилися, щоб все було зроблено згідно зі стандартами.

Щодо «кар’єриста» і батька. Мій батько — голова райради у Камінь-Каширському районі на Волині, за 300 км від Миколаєва. Вважаю його порядною людиною, впливовою у своєму регіоні. Але щоб він «керував» у Миколаєві — такого не могло бути… Я сам просив підтримки у депутатів.

Кар’єрист? Як кажуть, поганий той солдат, який не хоче бути генералом.

Про тисячу доларів. Це повна нісенітниця! Я повний противник таких речей. Коли мені у кабінеті починають говорити про «віддяку», я відчиняю двері, щоб все це чула секретарка… Людям, які кажуть: «Влаштуйте, а ми віддячимося», відповідаю: «Воно — державне, воно не продається! Якщо ще будуть такі розмови — відмовлю вам принципово».

Про іномарку. У мене є «Мерседес» 1992 року випуску. Дружина шість років працює приватним підприємцем-окулістом. Вона декларує серйозні суми. Машину може купити собі за рік. Машина її не зовсім «крута», вона була куплена після ДТП, відтак ціна її — демпінгова. Машина була у страховій заставі… Деякі хірурги, травматологи, чиновники РДА, «земельники» їздять на новіших машинах, ніж я та дружина, але претензій до них ніхто не пред’являє…

А те, що часом не відповідаю на телефонні дзвінки, — нехай пробачать мені виборці, у мене багато нарад, не завжди трубку можу взяти…