«Будували мости із росією»: Христина Соловій звинуватила українських артистів

Співачка вважає, що у тих артистів, які «будували культурні мости між росією» — «на руках, на серці і на душі завжди буде кров українців».

Маша Євросиніна гостро відреагувала на ці звинувачення і пояснила Соловій, що така категоричність призводить до ворожості в середині країни. Розмова переросла в напружену суперечку і спричинила дискусію у мережі.

Текстовий фрагмент інтерв`ю щодо цієї теми:

Х.С.: Ми дуже толеранті зі своїми людьми, особливо з тими, хто колись помилився. Навіть з тобою.

М. Є.: Толерантні? Ми? Зі мною?

Х.С.: Як на тебе наїхала Емма Антонюк (блогерка) за українську мову. Зараз ти щебечеш зі мною українською і ми про це не говоримо навіть? Це само собою зрозуміло.

М. Є.: Ти вважаєш, що я через це почала розмовляти? Через Емму?

Х.С.: Я не вважаю, що через Емму. Я вірю, що ти це зробила щиро. Цей перехід.

М. Є.: Але ти сказала, що ми робимо це дуже толерантно з тими, хто помилився?

Х.С.: Ми даємо шанс своїм людям стати на сторону українства і відчути себе українцем, не має значення, який у тебе паспорт.

М. Є.: Ти вважаєш, що ми робимо це толерантно?

Х.С.: Дивись, ми даємо час і це толерантно. Те, що ми кенселимо всіх, це ***.

М. Є.: Так, а де толерантність? Зараз це просто життя людини з її процесами, болями, розпадами, і якби було толерантно, можливо тоді б не було би культури кенселингу, в такій агресивній страшній формі.

Х.С.: Всі мають відповідти за те, що вони будували мости культурні між Росією, за те, що вони намагалися сидіти на двох стільцях і за те, що вони розмивали кордони. Вони всі за це відповідальні. В них на руках, на серці і на душі завжди буде кров. Я так вважаю. Хочеш мені заперечити? Я готова тебе вислухати.

М. Є.: Це розмова дуже важка. Тому що ти говориш зараз оціночно про цілий період цілу епоху 30 років формування країни, в середині якої запит на все, що називалося мистецтвом, культурою, музикою, телебаченням, взагалі всім те, що ми сьогодні з тобою вставляємо в конструкцію шоубізнес, вся ця конструкція будувалася на запиті авдиторії. На запиті авдиторії, повторюю. Авдиторія просила зовсім іншого.

Х.С.: Чому вона цього просила?

М. Є.: Чому — це зовсім інше питання. На твоє звинувачення публічних людей в тому, що на їх руках всіх кров, що вони вибудували цей шлях. Це не так. Артист завжди відповідає запиту. Артист здебільшого — тому це шоубізнес, тому це попса, тому це популярність — працює на свою авдиторію. Вона цього просить. Я застала період, коли дуже багато артистів з першої ланки намагалися співати українською. Ніхто не приходив на їхні концерти. Артист бачить, чому я власне витратила багато часу цього інтерв'ю на твій шлях 10-річний, коли ти сказала, а я не буду цього робити. А до Кароль з Пономарьовим не піду, тому що там російська. І ти одразу стала аутсайдеркою на 10 років.

Х.С.: Ти так вважаєш? Що я була аутсайдеркою?

М. Є.: Аутсайдеркою шоубізнесу. В класичному його розумінні.

Х.С.: Я це так не відчуваю. Я відчуваю, що це був природній і повільний ріст.

М. Є.: Так це і найцікавіше. Той самий Океан Ельзи став популярний після того, як стадіони в Росії збирав.

Х.С.: Я це чула тисячу разів.

М. Є.: Ти ж не можеш сказати, що на руках людини, яка тобі в тому числі допомогла, кров всіх українців. Це трохи категоричні речі…

Х.С.: Океан Ельзи ніколи не співали російською…

М. Є.: Ти зараз можеш мені дати ляпаса. Я була на концертах. І російською вони не співали. Але повір мені будь-ласка, скільки стадіонів Океан Ельзи зібрав в Санкт-Петербурзі, Москві…

Х.С.: Я це пам’ятаю. Це тоді, коли Росія не нападала на Україну.

М. Є.: Ти зараз спекулюєш моїми словами і маневруєш між своїми реченнями. Ти мені сказала, що ми всі, хто сьогодні є в перехідному періоді маємо кров на руках українців. Я тобі не дам так просто взяти. Бо це доволі серйозне звинувачення.

Х.С.: Ніхто не хоче мати кров на руках…

М. Є.: Бо це не так. Бо це називається формування молодої незалежної країни. І зараз те, що відбувається з нашою країною, це нам всі доречі дуже великий історичний показник того, який вибір ми надалі зробимо. Але коли ми відщепилися від цієї огидної радянської х**ні, в якій зростали мої бабуся і дідусь, мої мама і тато, Крим весь.

Х.С.: Ти вважаєш, що повинна була статись війна?

М. Є.: Я вважаю, що не можна говорити чорне і біле.

Х.С.: Я тобі задала пряме питання: ти вважаєш, що мала була статись війна, щоб Росія напала на Україну, щоб ти захотіла відщепитися від цього.

М. Є.: Ні, я вважала себе українкою.

Х.С.: А чому вони всі не хотіли відщепитись? Чому ти не говорила українською?

М. Є.: Я говорила українською. Останні п’ять років я всі проєкти українською мовою на телебаченні. І нехай мені хто-небудь покаже російською. Це раз. Я закінчу. Друге. Я не хочу, щоби категорія, що ми всі мали пройти через війну, сьогодні звучала як догма, абсолютно поверхова. Тому що ти сама сказала про толерантність і перехід. Я абсолютно впевнена, що якби не було війни, вже за п’ять-десять років абсолютно вся Україна мала б говорити українською. До того йшло, показники трансформування були, закони приймалися, молодь вся говорила українською, мої діти блискучо говорили українською, перейшли читати, дивитися, спілкуватися на українську. Ні. Це було, але б довше. А зараз це відбувається великою кров’ю, великими смертями, постійними срачами. Якщо всі виживуть публічні люди і не «згорять», і не зненавидять, і пройдуть через такі серйозні звинувачення, про кров на руках, ми можемо стати нелюдами, Христино. Нелюдями. Дуже схожими на тих, проти кого ми б'ємось.

Х.С.: (плескає в долоні) Я тобі дуже вдячна за твою реакцію. І можливо мої слова були занадто колючими.

М. Є.: А що оці хлопки означали?

Х.С.: Те, що це була прекрасна промова і тебе почула. Це не іронія.

М. Є.: Виглядає, як іронія. На жаль. Але про толерантність з твоїх вуст — це звучить достатньо лицемірно. Бо ти не маєш толерантності. Мені шкода.

Х.С.: Я виросла. Я тобі скажу, чому я так думаю і чому моя позиція така.

М. Є.: Ця позиція і приводить до ворожості в середині країни.

Х.С.: Давай не будемо зараз говорити про те, хто де виріс.

М. Є.: Так і не говорю. Це твої слова.

Х.С.: Мене з дитинства вчили ненавидіти русню і все російське. Толерантність — це широке поняття. І вона може бути різною. Різного рівня.

М. Є.: Толерантність — це толерантність. Толерантність — це розуміння людей, і їх поведінки.

Х.С.: Я ж хіба тебе засуджую чи тих людей, які зараз говорять українською.

Думки щодо інтерв'ю Єфросиніної і Соловій розділилися. Деякі користувачі підтримали Соловій і пригадали Маші небажання переходити на українську мову у своїх соцмережах на початку повномасштабного вторгнення, інші — на боці Маші. Користувачі нагадали Соловій, що вони з телеведучою різного віку і виховувалися в різних умовах і порадили краще розібратися в історії України.

«30 з гаком років ми мали би більш агресивно вивітрювати совок зі своїх голів! Так звана „толерантність“ — це вишукана заміна „какойразниці“ для тих, хто насправді ще з дитинства був частково завербований „узкім міром“. Чомусь вони не паряться і зовсім не рефлексують окуповуючи українські міста, повертаючи їм „язык“ та „леніних“. А ми все ще ліпимо відмазки для себе, мовляв, треба самостійно дозріти до українськості в собі», — зауважив Сергій Неретін.

«На руках російськомовних українців — кров цієї війни», — радикально заявила співачка Христина Соловій. Вона вважає що ті, хто почав розмовляти українською після 24 лютого, хотіли всидіти на двох стільцях. Тому на них відповідальність за всі українські смерті. Ви просто послухайте, як вона цинічно каже про «толерантність» та відверто сміється зі спроб Маші Єфросиніної обґрунтувати цю історичну проблему", — зазначив користувач Валентин Петрович.

Христина Соловій уже не вперше так жорстко висловлюється про тих, хто після лютого 2022 року перейшли на українську. Минулого року вона назвала багатьох зірок шоубізнесу «пристосуванцями».