Балет «Тіні забутих предків» назавжди «пропишеться» у Львівській опері

У суботу, 2 грудня, на сцені Театру імені Соломії Крушельницької відбудеться грандіозна прем'єра — балет «Тіні забутих предків» на лібрето генерального директора — художнього керівника театру Василя Вовкуна. Команда талановитих музикантів та хореографів покаже історію кохання українських Ромео і Джульєтти — Марічки та Івана з простого українського села, яке оспівав у своїй повісті Михайло Коцюбинський.

Мрію поставити «Тіні…» на сцені Львівської опери Василь Вовкун виношу­вав давно. Нарешті «Тіні забутих предків» назавжди «пропишуть­ся» у репертуарі театру. Про це журналістці «ВЗ» розповів гене­ральний директор — худож­ній керівник Львівської націо­нальної опери Василь Вовкун.

— Театр має свою програму, — каже Василь Вовкун. — Ця про­грама називається «Український прорив». Візьмемо один посту­лат з цієї програми: «Створен­ня сучасної української опери і сучасного українського балету». Повернемося у минуле. Якщо ві­зьмемо Лисенка, Гулака-Арте­мовського, їхні опери йшли у му­зично-драматичних театрах, бо їх не віднесеш до «чистої» опери. Знаємо, у царській росії була за­боронена українська мова. У ра­дянський період можемо виді­лити максимум сім опер. Якщо говоримо про «Золотий обруч» Лятошинського, то його зараз «збирають» докупи. Три арії не ввійшли до цієї опери, бо ком­позитор боявся їх давати. Тому зараз робиться повна партиту­ра «Золотого обруча», яку буде поставлено у Львові у 2025 році - до 125-ї річниці театру. Якщо українських творів дуже мало, то на Заході нас не будуть ставити доти, поки самі не створимо му­зичне полотно. Наше завдання — шлях, який розпочали від «Цві­ту папороті», «Страшної помсти» Євгена Станковича, яку недав­но було запрезентовано як сві­тову прем'єру, а Львівський на­ціональний оперний у світовому рейтингу увійшов у дев’ятку най­потужніших разом із Метрополі­тен-оперою.

— І Львів зазвучав ще по­тужніше — усіма голосами…

— Аякже! І над цим працює­мо далі. На сьогодні можемо на­рахувати вісім творів, що були створені за шість років у Львів­ській опері.

— І світ, як бачимо, їх сприймає на високому рівні.

— Про «Страшну помсту» я вже сказав. Від початку повно­масштабного вторгнення «Цвіт папороті» крутився на інформа­ційній платформі «Опера Євро­па». Недавно ми були у Данії і Швеції, ця опера отримала най­більший перегляд у світі! Наші прориви в європейський і сві­товий простір — недаремні. І ми йдемо далі. До прикладу, Олек­сандр Родін пише оперу «Мазе­па», а Вікторія Польова — балет «Лісова пісня», який може ста­ти повноцінною заміною «Лебе­диному озеру» Чайковського. Максиму Коломійцю Метро­політен-опера замовила опе­ру про дітей війни. А для нас він пише оперу про композитора Веделя. Юрій Ланюк уже напи­сав оперу «Чуже обличчя», яка також у наших планах. Якщо з цього десятка бодай два тво­ри потраплять на європейську сцену, можна впевнено сказати — ми зробили ще більший про­рив у контекст європейської культури. «Тіні…» — це один з тих музичних матеріалів, який зможе вийти на європейську і навіть світову сцену. Це над­звичайно масоване дійство, в якому задіяно близько 170 осіб, — балет, хор і оркестр.

— Вірю, що на «Тіні…» че­кає успіх, бо ж автор той са­мий, який написав музику до «Лиса Микити»…

— Українського «Лиса Мики­ту» навіть крутили у поїздах Ін­терсіті у Чехії! Іван Небесний створив чудову музику. Але був час, коли твори наших компози­торів ховали у шухляду. Чи змі­нився Іван Небесний, коли пи­сав «Лиса Микиту» і тепер ось «Тіні забутих предків»? Іван від­чув сцену. Бо є закони театру, і їх не можна обійти.

— Чому вирішили постави­ти «Тіні…»?

— Як художній керівник і ре­жисер, шукаючи теми, не міг обійти Коцюбинського, твір яко­го критики часто прирівнюють до історії про кохання Ромео і Джульєтти. Приблизно чоти­ри роки тому написав лібрето, воно добре викристалізувало­ся. Першим композитором, яко­му я запропонував написати му­зику до «Тіней…», був Мирослав Скорик. Бо Скорик написав му­зику до фільму, який зняв Сергій Параджанов, і можна було якусь частину використати. Якось ми пили каву у «Віденці», я пере­дав Мирославу Скорику лібре­то, він погодився. Але спочат­ку був у композитора ювілей, до якого він готувався. Потім Ско­рик відійшов у засвіти… Учнем Мирослава Скорика є Іван Не­бесний. Запропонував йому на­писати музику. І що почув? «Я не зможу після Скорика». Але я його вмовив. Іван взявся за на­писання музики. Це буде гранді­озне дійство. Жанр — неокласи­ка. Балет рухається не штучно, а дуже природно. Запроше­ний з Києва балетмейстер-по­становник Артем Шошин у ба­лет «Тіні забутих предків» вклав душу. Художниця Наталя Мі­щенко, яка працювала над кос­тюмами, зробила щось неймо­вірне. Незвична сценографія литовського майстра Арвідаса Буйнаускаса. Родзинкою музич­ної партитури твору є автентич­ні гуцульські колядки та голосін­ня, народні пісні і речитативи у виконанні хору Львівської наці­ональної опери під орудою го­ловного хормейстера Вадима Яценка. А диригуватиме виста­вою заслужений артист України маестро Юрій Бервецький. Тому не дивно, що увесь Львів гово­рить про майбутню прем'єру. Та й звикли вже львів'яни, що у нас ставиться насправді щось гран­діозне. Коли я прийшов у театр, з усіх глядачів у залі хіба що від­сотків десять були жителі нашо­го міста. Усі решта — туристи з України і найближчі сусіди, осо­бливо поляки.

— А тепер?

— Ситуація змінилася. Зараз близько 48 відсотків глядачів у залі - львів'яни. І це не може не тішити. Театр відбувається. Люди зрозуміли, що у нашому театрі не просто ставлять сю­жет, тут відбувається подія.

— У час, коли в країні війна, поставити такий балет нере­ально без допомоги мецена­тів. Чула, одним з таких став ринок «Шувар»…

— Такої традиції, коли хтось фінансово допоміг у постановці, не було. Не кажу, що ми не звер­талися. Зверталися і у міські, і в обласні організації. «Тіні забутих предків» — перший проєкт, який підтримав бізнес. Наші і їхні ви­трати на постановку 50 на 50. Це група компаній — ринок «Шу­вар», яка долучилася до фінан­сування костюмів та декорацій, а також підтримка Львівської військової адміністрації. Якщо б не ця допомога, ми б прем'єри не мали. Причому не я просив. Директор «Шувару» Роман Фе­дишин, коли довідався, що пра­цюємо над постановкою, сам запитав, чим може допомог­ти. І викупив театральну книжку. Квитки буде реалізовано як бла­годійний внесок серед глядачів на підтримку ЗСУ. Окрім того, група компаній «Шувар» органі­зовує професійну онлайн-тран­сляцію цієї вистави, а під час дійства — «тихий» аукціон, кошти з якого також буде скеровано на потреби наших захисників.

— Прем'єра 2, 3, 7 і 8 груд­ня. А далі?

— Далі наш балет летить з виставою «Жізель» на гастро­лі у Тайвань, а у Фінляндії у лю­тому буде показано близько 20 вистав «Дон Кіхота». Львівський оперний визнають у світі. Поки балет гастролюватиме, у театрі йтимуть оперні постановки.