Мертві дерева загрожують людям

Таким розгубленим, пригніченим, як кілька днів тому, цього пенсіонера, колишнього прапорщика, а нині - фермера, я ще не бачив. Говорить про свою біду — ледь не плаче. Хоча інші, почувши, про що йдеться, мабуть, сказали б: ну, подумаєш, буває всяке, нічого страшного не сталося…

Пан Микола засмучений, бо у домашньому інкубаторі за кілька годин до появи на світ загинув увесь майбутній виводок курчат, гусенят і цесарок, на яких так чекав. Раптово, аж на цілу добу, зникло світло — вимкнувся підігрів, через що малеча, яка вже прокльовувалася з яєць, застигла від холоду. Цю господарську трагедію може зрозуміти тільки той, кого годує земля, хто з ранку до ночі біля неї гарує, як віл, заробляючи мозолі.

А загинуло ненароджене птаство, бо на високовольтну лінію, яка живить струмом помешкання пана Миколи і обійстя трьох десятків сусідів-хуторян упав і порвав дроти старий крислатий ясен при міжобласній дорозі. Наслідок нестачі світла — загиблі курчата, непрацюючі холодильники і зіпсуті у них продукти. А ще — відсутність Інтернету і зв’язку у цій гористій місцевості, через що стареньке подружжя не могло повідомити своїм дітям за кордоном, що з ними все гаразд…

Після цієї «НП» ліквідувати злам енергетики не квапилися. Люди дорікали ремонтникам: у зоні бойових дій світло, буває, відновлюють за кілька годин, а ви не можете дати ради за 24-и. І ще казали: ми ж вас попереджали, що рано чи пізно це станеться, а вам все було не до нас…

Про небезпеки, які чатують біля наших доріг, автор цих рядків писав у «Високому Замку» пів року тому, 15 грудня. Ключова фраза тієї публікації - «старі всохлі дерева-привиди обабіч шляхів загрожують людям, транспорту, електромережам». Не хотілося бути пророком, але наше передбачення, на жаль, збулося. Півбіди, що нависле над асфальтівкою дерево-шибениця порвало ЛЕП (хоча збитків завдано чимало) — жертвою деревопаду могли, не дай Боже, стати подорожники, які їздять цією не впорядкованою трасою «Львів — Бережани».

То навіщо чекати трагедії? Таких небезпечних дерев — віджилих своє ясенів, тополь, кленів — на відрізку п’ять кілометрів я нарахував зо три десятки. Невже так важко організувати толоку із «санації» придорожніх посадок? Крім шляховиків (догляд за трасами і придорожніми насадженнями — обов’язок Служби автомобільних доріг), енергетиків, до цієї справи могли би підключитися лісники, агропідприємці, які цією трасою возять техніку, насіння, добрива, вирощену продукцію — а, отже, зацікавлені, щоб поїздки їхніх механізаторів були безпечними.

Всохлі дерева, які загрожують людському життю, можна використати з користю для людини, вони ще можуть зіслужити добру службу. Органи місцевого самоврядування часто бідкаються, де взяти дров для шкіл, дитсадків, ФАпів. А по дрова не треба ходити до лісу! — вони при дорозі. Було би бажання їх забрати. Тобто усунути небезпеку. Розпиляти, порубати ці всохлі дерева є кому — на обліку у центрі працевлаштування сотні безробітних…

Пан Микола, зі згадки про якого ми розпочали цей матеріал, вдруге заклав у свій інкубатор яйця курей, гусей, цесарок. Сподівається, що за три тижні нарешті дочекається курчат — і що цього разу ніяких катаклізмів з енергомережею не станеться. Втім, навчений бідою, він весь час потерпає, коли за вікном здіймається сильний вітер, розхитуючи край дороги старі ясени, тополі, клени…