ВІЛ-інфікований протягом року заражає у середньому… двох осіб!

Україна залишається однією з двох (після Росії) найбільш уражених епідемією ВІЛ-інфекції та СНІДу країн у Європі. За інформацією Європейського центру з контролю і профілактики захворюваності та Європейського регіонального бюро ВООЗ, кількість нових випадків інфікування ВІЛ і смертей від СНІДу в Україні продовжує зростати. Дедалі частіше у тих осіб, в яких ВІЛ-інфекцію виявляють вперше, одночасно діагностують туберкульоз (як легеневий, так і позалегеневий), і дедалі частіше саме ця недуга вкорочує віку хворим на СНІД. Після інфікування вірусом імунодефіциту людина може про це не здогадуватися, адже жодних симптомів у неї немає. Згодом починає частіше застуджуватися, більше втомлюється, але чи багато із нас звернуло б уваги на ці «тривожні дзвіночки»? Як результат, велика кількість хворих звертається по допомогу до фахівців уже на термінальній стадії ВІЛ-інфекції. Кожна друга інфікована особа не знає про свій позитивний ВІЛ-статус.

Як розповіли «ВЗ» у прес-службі Департаменту охо­рони здоров’я ЛОДА, майже 80% нових випадків ВІЛ-інфекції реєструється серед осіб віком від 25 до 49 років. На Львівщині станом на початок січня на обліку перебуває 3946 ВІЛ-інфікованих людей, з них у 1426 діагностували СНІД. ВІЛ-інфікованих дітей — 269, з них на СНІД хворіє 20. За підрахун­ками медиків, приблизно така ж кількість (близько 4000 жите­лів області) переконані, що вони здорові. Оскільки не відчувають погіршення самопочуття (або мають легкі прояви, на які не звертають уваги), до лікарів не звертаються, продовжуючи за­ражати інших.

Рівень поширеності ВІЛ-інфекції у Львівській області становить у середньому 157,6 випадку на 100 тисяч населен­ня. Це — менше, ніж загалом по Україні (326 випадків на 100 ти­сяч населення). Згідно з даними за 2016−2018 рр., темп приросту захворюваності на ВІЛ-інфекцію у Львівській області зменшився на 2,2%. А от темп приросту за­хворюваності на СНІД, навпаки, зріс на 4,2%.

Вірус передається:

— парентеральним шля­хом (наприклад, при введен­ні ін’єкційних наркотиків, коли людина використовує для цьо­го шприц, який до цього вже був у вжитку);

— від матері до дитини під час вагітності, пологів (за умови, що жінка не приймає спеціальних ліків, які гальмують розмножен­ня вірусу) або грудного вигодо­вування;

— статевим шляхом (у незахи­щеному сексі, без застосуван­ня бар’єрних контрацептивів). Раніше сплеск захворюванос­ті фіксувався серед гетеросек­суальних осіб. Однак зараз спостерігається тенденція до зростання захворюваності се­ред чоловіків, які практикують секс із чоловіками.

В організм здорової люди­ни вірус проникає із зараженою кров’ю через ушкоджені ділян­ки шкіри або слизових (часто — невидимі неозброєним оком). Чим більше вірусних часточок міститься в інфікованій біоло­гічній рідині, тим вищий ризик зараження. Вірус міститься у всіх рідинах: крові, спермі, ва­гінальних виділеннях, грудному молоці та лімфі. Присутній він також у сечі, сльозах, виділен­нях із носа, слині, мокротинні, поті та блювотних масах, але у настільки мізерних кількостях, що заразитися ним при контак­ті із цими рідинами неможли­во. Тому при поцілунках, кашлі, чханні, спільному користуван­ні посудом, туалетом чи душем він не передається (такі випад­ки у світі ніколи не фіксували­ся), але може передатися при користуванні однією зубною щіткою. Скажімо, якщо і у вас, і у ВІЛ-інфікованого кровото­чать ясна. Або якщо наважите­ся зробити тату чи пірсинг, ма­нікюр або педикюр «на дому» чи у салоні зі сумнівною репутаці­єю. Або випадково поранитеся використаною голкою (скажі­мо, сівши на лавку у парку і не зауваживши шприца). Або на­дасте першу допомогу людині з кровотечею (тому навіть якщо травму отримав ваш колега чи близький друг, не варто контак­тувати з чужою кров’ю без ла­тексних рукавичок).

«Підчепити» вірус можна й у стоматкабінеті, якщо інстру­менти не були належним чи­ном продезінфіковані. Пе­редається він при всіх видах сексу (не лише вагінальному, а й анальному та оральному, хоч інфікування при орально­му є найменш вірогідним). Ра­ніше найпоширенішим шляхом зараження було переливан­ня донорської крові… Презер­ватив не дає 100% гарантії, що вдасться уникнути інфікування, адже він може порватися чи зі­слизнути під час статевого акту, тож найкращий спосіб захис­титися — мати постійного сек­суального партнера і знати про його ВІЛ-статус. В аптеці мож­на придбати експрес-тест на ВІЛ. За 15−20 хвилин отримає­те результат. Якщо показує не­гативний, ви — здорові (точність результатів — 97−99%), якщо позитивний — пройдіть повтор­не тестування у спеціалізова­ному медичному закладі. Такі тести можуть давати хибнопо­зитивні результати, тому не па­нікуйте заздалегідь.

Вакцини проти вірусу не­має — як і ліків, які б дозволи­ли повністю очистити кров від патогена. Але є препарати, які перетворюють смертельну хво­робу на хронічну, — дозволяють її контролювати так само, як контролюють свою недугу хво­рі на цукровий діабет чи артері­альну гіпертензію.

Україна стала першою країною у Східній Європі, яка на 100% забезпечена ліками, не­обхідними для проведення ан­тиретровірусної терапії. Якщо ВІЛ-інфікований не приймає цих препаратів, заражає протя­гом року приблизно двох осіб. Якщо почав приймати на ран­ніх стадіях (незалежно від кіль­кості CD4-T-лімфоцитів — саме їх знищує вірус, поступово по­збавляючи хворого імунно­го захисту), ризик передачі ві­русу знижується на 96%. Така людина може жити повноцін­ним життям (у більшості хво­рих лікування полягає на при­йомі однієї таблетки один раз на день) і мати здорових ді­тей. Зараз антиретровірусною терапією у світі охоплено 47% ВІЛ-інфікованих. Загалом цим вірусом заражено 37 млн осіб на планеті.

А тим часом…

Об’єднана програма ООН з ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС), створе­на з метою всебічної, скоорди­нованої боротьби у глобальному масштабі з епідемією ВІЛ/СНІДу та її наслідками, визначила пріо­ритетну ціль під назвою «90−90−90». Перший крок до подолан­ня глобальної епідемії — зробити так, аби 90% ВІЛ-позитивних осіб дізналися про свій статус, стали на облік та розпочали лі­кування. Наступний — аби анти­ретровірусною терапією було охоплено 90% ВІЛ-інфікованих і нарешті третій — аби у 90% па­цієнтів, які приймають ці ліки, вірус у крові не виявлявся (по­казник вірусного навантажен­ня становив менш як 1000 РНК/мл). До 2030 року ціль «90−90−90» планують замінити ціллю «95−95−95», досягнувши якої вдасться нарешті зупинити по­ширення смертоносного вірусу. За останні 40 років, відколи три­ває епідемія, СНІД забрав життя 35 млн людей.

Цифра

10−15 років

Стільки часу у ВІЛ-інфікованого може не бути жодних симптомів. Хоча у перші тижні після зараження можуть виникати клінічні про­яви, схожі на грип чи застуду: підвищуватися температура тіла, бо­літи голова, м’язи та суглоби, першіти у горлі, турбувати втома, слабкість, посилюватися потовиділення вночі. У міру того, як вірус нищитиме імунну систему, збільшуватимуться лімфовузли, людина втрачатиме вагу, у неї може часто виникати діарея тощо.