Ксенія Симонова до Опри не поїхала, зате отримала туфлі від «Діор»

Майстер пісочної анімації Ксенія Симонова завітала до Львова. Переможниця 1-го сезону шоу “Україна має талант” вперше приїхала з виступом у Західну Україну. Відмовившись від гонорару, разом з іншими переможцями талант-шоу взяла участь у благодійному концерті.

Ксенія?презентувала свої картини на піску, деякі з них художниця досі не показувала в Україні, інші — були вільною імпровізацією під музику Олександра Божика. За кулісами Театру імені М. Заньковецької Ксенія розповіла кореспонденту “ВЗ” про опанування нових технік та пояснила, чому не вважає себе благодійницею.

— Не люблю називати те, чим я займаюсь, благодійністю, бо благодійність передбачає масштабну допомогу, залучення серйозних інвесторів, — каже Ксенія. — Я ж зі своєю командою можу допомогти лише незначній кількості людей. В основ­ному опікуємось дітьми з ДЦП та онкохворими. Наша допомога здебільшого має інформаційний характер у вигляді концертів, соціальних відеороликів.

- Які творчі проекти розро­б­ляєте в даний момент?

— Готую великий проект — спектакль, присвячений героїзму наших солдатів під час Другої світової вій­ни та людям, які пережили війну. Спектакль буде пов’язаний з листами, котрі писали діти на фронт. Робота — на завершальному етапі, сподіваюсь, що представимо спектакль до Дня Перемоги. Окрім пісочної анімації, представлю нові види мистецтва, які розробила минулого року, — це снігова графіка та пластилінова анімація. Обидві техніки — складні. Зі мною працюватиме творчий партнер — група «Вода». Вони з Луцька, були фіналістами того ж сезону «Україна має талант», що й Саша Божик, Олена Ковтун.

- Тобто, окрім піску, ви експериментуєте з іншими матеріалами?

— Так, навіть відзняла три мульт­фільми, над якими працювала в різних техніках, надіслала їх на іноземні конкурси мультиплікації. Отримала запрошення від одного з них, мої роботи прийняли. Ніколи не думала, що займатимусь цим. Завжди бачила себе артистом «живого жанру» — на сцені, або дизайнером, гримером (за освітою дівчина художник-графік. — «ВЗ»).

- Під час «Євробачення» ваш талант оцінив весь світ, часто отримуєте пропозиції працювати за кордоном?

— Ви здивуєтесь, але не «Євробачення» відкрило мене для світу, а Інтернет! Саме завдяки відеороликам мене почали запрошувати на гастролі за кордон. Це явище називають YouTube-феноменом. Мене запрошували на «Шоу Опри Вінфри», проте змушена була відмовитись, оскільки працювала з «Модним Домом Крістіан Діор». Мода — це сфера, що близька мені настільки ж, як і театр. Моя мама — художник-модельєр, я росла в домі, просякнутому модою. Тому не могла пропустити таку пропозицію, уклала контракт з «Діор» і, відповідно, не потрапила у США. Мені навіть подарували неймовірно красиві туфлі від «Діор» на згадку.

Моя участь в іноземних фестивалях є виключно презентацією нашої країни за кордоном — зай­маюсь тим, що мені до душі, і не беру гонорарів. Коли мене оголошували на Всесвітньому культурологічному фестивалі Wadden Sea у Данії, патроном якого була принцеса данська Марія, то представили як «єдину учасницю зі слов’янських країн, художницю Ксенію Симонову з України». Хочу, щоб Україну знали як культурну державу.

- Ваші відеоролики б’ють рекорди за кількістю переглядів, і з’являються люди, що вас копіюють. Як вам таке наслідування?

— Техніка пісочної анімації існувала задовго до мене. Я, мабуть, лише її популяризувала. Наслідування не хвилює, головне, щоб сюжети творів не копіювали. Чесно кажучи, не встигаю стежити за роботами інших, навіть свої відео рідко переглядаю. Мені постійно потрібно набиратись нових вражень — ходити на оперу, балет, багато читати, дивитись експериментальне кіно… Жанри мистецтва переплітаються поміж собою, надихають одне одного. Пісочна анімація є театральним дійством.

Снігова графіка і пластилінова анімація — це вже мої винаходи, малюю за допомогою снігу, інію або, в іншому випадку, рідким пластиліном на полотні. Не думаю, що моє ноу-хау будуть настільки ж активно переймати, як пісочні картини, бо робота титанічна. Пластилін, наприклад, важко підтримувати в рідкому стані. Хочу вдосконалювати та розвивати ці художні техніки.