Створивши міф свого рідного міста, прорвася до світової літератури

Бруно Шульца можемо сміливо назвати генієм Дрогобича. Практично все своє життя він був нерозривно пов’язаний із містом: родинно, творчо, ментально. Прорив у простір світової літератури Шульц здійснив, створивши міф свого рідного міста і детально прописавши найдосконаліший експресіоністичний портрет його душі, — тим його обезсмертив.

На початку лютого 2001 року у Дрогобичі на віллі колишнього офіцера гестапо Фелікса Ландау німецький режисер Беньямін Ґайслер віднайшов «казкову кімнату», що залишалася легендою протягом майже 60 років. Її шукало чимало дослідників. Єжи Фіцовський вже майже натрапив на неї, проте здався перед невблаганними фактами: що могло вціліти, коли з часів І І Світової у цьому помешканні змінилось п’ятеро власників?

Так розпочинається новітня «Шульціана» у Дрогобичі. Ім’я письменника та художника переживає нове відродження, повертається із забуття.

У травні 2001 року емісар «Яд Вашем» (Єрусалимський Інститут Голокосту) Марк Шрайберман (архіваріус, екс-львів'янин) вивіз три фрагменти «казкової кімнати» до Ізраїлю. Проте у 2008 р. на рівні Міністерства культури України та Міністерства закордонних справ Ізраїлю було укладено Протокол про надання у тимчасове використання настінних розписів Бруно Шульца музеєві «Яд Вашем».

У Дрогобичі залишились та перебувають сьогодні п’ять фрагментів стінопису як неоціненні свідки присутності митця у місті. Саме з необхідності представити їх широкій публіці й виникла ідея створення сучасної мультимедійної експозиції «Бруно Шульц та його місто», яка була успішно реалізована у 2017 році.

Цей проект — документація та візуалізація біографії митця, його філософського та художнього бачення, занурення глядача у світ мрій великого «міфологізатора дійсності». Вона розгорнута у Палаці мистецтв музею «Дрогобиччина». Туристам ця споруда відома як вілла Б’янки (героїні оповідання «Весна» Б. Шульца). В одній із трьох кімнат експозиції, присвяченій Бруно Шульцу, що має назву «Остання казка», експонуються 5 відреставрованих оригінальних фрагментів стінопису, які були створені ним незадовго до смерті. І в цьому є теж великий символізм, що в останні дні свого життя він повертається до омріяної геніальної епохи — дитинства, яку він протягом усього творчого життя намагався знайти, зберегти, зафіксуватиу своїх текстах і рисунках. Адже зображення на стінописах, на думку багатьох дослідників, є ілюстраціями до казок братів Грімм.

Напрочуд теплі, світлі барви, які використовує Бруно Шульц для творення казкових героїв, абсолютно не кореспондуються з тим пригніченим, темним та холодним емоційним станом, в якому перебував митець у цей час. І в цьому — знаменита Шульцівська магія перевтілення, перенесення у віртуальний світ своїх естетичних ілюзій та уявлень. Не тільки теплі тони, але й м’які, пластичні, трішечки розмиті лінії є особливістю цих стінописів. Творячи традиційні казкові персонажі, Бруно Шульц не зраджує своїй естетиці та філософському поєднанню ідеалу з реальністю. Його принц і принцеса, бабуся та чудернацький котик зовсім позбавлені штучності, пафосності та надуманості казкових героїв та вражають природністю, легкістю, грацією, що притаманна реальним істотам. «Остання казка» Бруно Шульца не може не захоплювати соковитим колоритом, невимушеними лініями фрескового живопису, неповторним втіленням відомих казкових мотивів, а найважливіше — є «живим» свідченням свободи духу митця у часі Голокосту.

У тісній співпраці музею «Дрогобиччина», Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького та Державної галереї мистецтв у Сопоті вдалося реалізувати виставковий проект «Бруно Шульц серед митців свого часу». Сподіваємось, він матиме успіх серед широкого загалу та кола дослідників у Польщі та сприятиме популяризації мистецької спадщини Бруно Шульца.

Алла Гладун, директорка музею «Дрогобиччина»