Повісити все на одного Зе не вийде. Він — дзеркальне відображення половини населення країни взірця 2019-го року

Кілька моїх міркувань.

1. Коли багато хто намагається сказати, що широкомасштабне вторгнення було неминучим саме після вибору Зеленського — це не зовсім так.
Не думаю, що чи він сам, чи хоч хтось, хто за нього голосував, хотів чи передбачав те, що станеться. Він реально вірив і хотів війну закінчити. В тому сенсі, як він сам це уявляв і казав.

Так само, я відкидаю дурну конспірологію в стилі «оман» про те, що тут хтось напряму хотів здати щось.

2. Проблема в іншому. І вона складніша за банальності в стилі «прийшов агент кремля, за якого проголосували манкурти — от і війна». Ніт.

Суть в тому, що війну дійсно наблизило те, що близько половини населення країни проголосувала в 2019-му за відверту відмову від збройного спротиву і боротьби за свою суб’єктність як нації. Це — реальний факт. І те, що ці люди не розуміли, що вони роблять, нічого ні міняє.

Адже з умовно трьох категорій людей, які в 2019-му віддали свої голоси Зе — а це його ядерна аудиторія «какая разніца», ті, хто був проти Порошенка (дуже строката аудиторія) та відвертої вати — більшість дійсно вірили в те, за що голосували.

У можливість «просто перестать стрелять», «договориться по середине» тощо. Звичайно, кремль це сприйняв як чіткий сигнал: українці воювати не хочуть. Значить, треба їх брати тепленькими. А Зе — символ і репрезентант всіх цих людей.

3. А коли це не вийшло через цілий комплекс причин — пуйло це сприйняло як кидок. І від особисто Зеленського — до речі, ми дійсно не знаємо, що в кулуарах обіцяв він москві в тому-таки Парижі/грудня 2019 і символом чого стала поява єрмака в лютому 2020р. Цілком допускаю, що були вже досягнуті чіткі домовленості в плані реалізації мінських домовленостей.

Кидок в москві відчули і від всіх тих людей, які ніби вчора ще проголосували за мир/капітуляцію і поступове перетравлення України — а тут раптом почали хлопати арешту медведчука та антиватним потугам Зе в 2021 році.

І не суть важливо, що ці потуги від Зе, скоріш за все, робилися просто для того, щоб домовитися трохи більше на своїх умовах — а не тому, що Зе тоді вирішив раптом воювати.

Зараз це вже неважливо.

Для кремляді надто складно було уявити всю подвійність мислення українців. Типу — ми проти всього того, що символізувала минула влада, тому голосуємо за нову владу, яка постулює відмову від цього національного курсу. Але як тільки нова влада спробувала це реалізувати — народ цього не дозволив. Ось така шиза.

Тому коли бачу чимало розмов, що, мовляв, Зе винен у війні — це не так.

Винні всі ті, кого він репрезентував і хто голосував за порядок денний, який дав підстави кремляді вірити в легкість перемоги. І то — не напряму.

Не отримавши яку в 2019—2021, пуйло і вирішив діяти. Справжній винуватець — ось він, як це не банально.

До речі, остаточним спусковим гачком стала, думаю, зустріч з Байденом. Де той не «подарував» путіну Україну, що той хотів. У відповідь на укладення антикитайського союзу.

Тому повісити все на одного Зе не вийде. Він — дзеркальне відображення половини населення країни взірця 2019-го року.

Не буває випадкових президентів, угу.

Джерело