Історія з «викриттям поганих звичок» журналістів-розслідувачів: що мене здивувало
Здивувало те, що люди цьому дивуються
Що мене дійсно здивувало у реакції громадськості на історію з «викриттям поганих звичок» журналістів-розслідувачів, то це те, що люди цьому дивуються. І серед цих людей є журналісти!
Друзі, я в атмосфері пристроїв для прослуховування, відеокамер у спальнях, погроз, публікації компрометуючих матеріалів і фейків від мого імені живу десь з 25 років — і я при тому ніякий не розслідувач, а звичайний політичний аналітик. Я за свою кар’єру не оприлюднив жодного факту, який був пов’язаний з розслідуванням корупційних зловживань, виключно думки про те, як розвивається чи буде розвиватися політична ситуація. І цього вже вистачило, мене записували, компрометували, за мною ходили, навіть не криючись. Може тільки за винятком двох коротких демократичних періодів у історії країни у 2005−2010 та у 2014−2019 роках. Звичайно, спецслужби ніколи нікого не знаходили. Ані тих, хто встановив записуючі пристрої у моїй квартирі у Києві під час правління Януковича, ані тих, хто встановив записуючий пристрій в моєму помешканні у Львові у перші тижні великої війни. Я і зараз не можу дати гарантії, що десь щось не стоїть. Як сказав мені нещодавно один офіцер спецслужб, з яким ми їхали у потязі, якщо ти збираєшся працювати в Україні треба жити так, ніби у твоєму помешканні і офісі є записуючі пристрої. І, як ви знаєте, більша частина української політичної еліти, більша частина журналістів так і живе. Ми всі знаємо, що за нами стежать, збирають матеріал, думають залякати, якщо буде потреба. І ми всі знаємо рівень полеміки, коли сперечаються не з твоєю думкою чи інформацією про корупційні злочини, а намагаються довести твою аморальність й невідповідність високим стандартам справжньої пострадянської людини.
І мені це, чесно кажучи, завжди було смішним — це все виглядає настільки недолугим настільки тупим, що навіть не може сприйматися серйозно. От я, на жаль, ніколи не курив «травку», хоч її вживають у кожному сучасному фільмі. Напевно, в мене є інші гріхи. Але як це спростовує мої твердження, що голосування за популістів й недооцінка небезпеки призводить до катастрофи? Може, варто просто відкрити вікно і подивитися на небо? Хоча ні, тепер краще скористуватися сховищем. Я можу бути тричі негідником, але якщо ви не будете до мене прислуховуватись, ви просто не зможете врятувати своє життя й сформулювати свої плани на майбутнє. Яке має значення, що «вживає» чи ні той, чи інший журналіст, якщо він розповів вам про факт корупційного зловживання представників влади? Така інформація просто дає вам можливість не помічати реальності. Удавати, що це не має значення, бо правду вам кажуть погані люди. А не помічати реальності — це улюблене заняття переважної більшості наших з вами співвітчизників.
Але реальність все одно стукає у двері гучно і впевнено. Не треба намагатися переконати самого себе, що лікар, який поставив вам невтішний діагноз, не може бути для вас авторитетом, тому що пішов від своєї дружини чи напився у сусідньому барі. Треба почати лікуватись.
