Важливо не знімати чи ні, а що і як знімати
І ще трохи про кіно — бо насправді не про кіно
Дізнався від сина-підлітка, що його однокласники не просто дивляться оте «Слово пацана», а співпереживають героям, чекають продовження і … хвалять «правдивість» стрічки.
Оцінюють правдивість подій, які розгортались за 30 років до їхнього народження…
У нас цілком виправдано бʼють на сполох. Дехто навіть закинув активістам: от бачите, не дали мінкульту серіали знімати, тепер наші діти дивляться російське.
Тут, однак, маніпуляція.
По-перше, серіали про «паровозів"/поворознюків, які хотів знімати Мінкульт, жодним чином проблему впливу російського маскульту на нашу молодь не вирішують. Бо низькопробний треш з висміюванням опонентів влади і просуванням ухилянства та жлобства — аж ніяк не замінник добре таргетованому і якісно виготовленому продукту.
Важливо не знімати чи ні, а що і як знімати.
І друге — додатково до зйомки якісного українського масового кіно, ніхто наче не перешкоджає поширенню/ перекладу/інформуванню щодо неросійського масового продукту. У тих самих 1980−90-х європейські та американські стрічки і серіали дуже навіть «заходили». Паралельно до виробництва своїх.
Але для цього не «паровоз» у голові має бути.
