«У юності почав займатися спортом, бо хотів подобатися дівчатам»

У столиці України зафіксували Національний рекорд у номінації «Українець з найбільшою кількістю рекордів Гіннесса». Власне, відбулася презентація рекордних сертифікатів Книги рекордів Гіннеса, що засвідчують це досягнення. Новим рекордсменом у Книзі рекордів України, а точніше — кількаразовим рекордсменом у реєстрі Книги рекордів України став силач з Дніпра Дмитро Грунський. Чому пан Дмитро вирішив зафіксувати усі свої світові досягнення, з якою метою їх встановлює та коли почав займатися спортом, журналістка «ВЗ» запитала у самого рекордсмена.

— Це був логічний крок, — каже Дмитро Грунський. — Такого в Україні ще не було. Це була пропозиція саме Національного реєстру рекордів задля того, щоб засвідчити ці досягнення — як національний рекорд. Я маю підтверджених уже 6 рекордів Гіннеса, і мені запропонували зробити у Києві презентацію цих досягнень.

Дмитро Грунський працює тренером-реабілітологом в одному з фітнес-клубів Дніпра. Торік український силач встановив рекорд Гіннеса, протягнувши зубами шість автомобілів. Саме встановленням цього рекорду силач мав намір привернути увагу до збору коштів на потреби українських захисників.

— Усі свої рекорди присвячую нашим захисникам. Якщо ми не на фронті, то повинні допомагати тут — хто чим може, — каже Дмитро. — І не лише з автівками намагаюся привернути увагу громадськості, а й з першим рекордом, який я встановив у Метрополітені, потягнувши шиєю вагон, що важив 32,5 тонни. А також усі наступні рекорди, що були офіційно зафіксовані, були присвячені нашим захисникам. Я це роблю не заради себе, а щоб привернути увагу до нашого війська і зібрати якомога більше коштів для ЗСУ. Коли готувався до презентації Національного рекорду, який зафіксували у Києві, також оголосили збір коштів на дрони для підрозділу «Регбісти» (група ударних безпілотників). Збір ми майже закрили, тож у день самої презентації рекорду оголосили про ще один збір — на антену-посилювач сигналу для групи, яка веде ударні безпілотники.

— Скільки грошей під час встановлення рекордів вдається зібрати?

— Якщо йдеться про рекорд з автівками, то метою було зібрати 380 тисяч гривень для підрозділу батальйону «Скала». А перед цим збирали 100 тисяч для купівлі теплих речей для військових, а також для 57-ї бригади зібрали 80 тисяч…

— Ви тягнули автівки зубами. І що, вас зовсім не болять зуби? Як часто ходите до стоматолога?

— Та, звісно, що болять. Я така ж людина, як і всі, а не супергерой. Так, терплю неймовірний біль, коли тягну, але борюся з цим, бо знаю, заради чого я це роблю. Двічі на рік ходжу до стоматолога — для профілактики.

— Після першого вашого рекорду, коли протягнули вагон Метрополітену, ви стали світовою знаменитістю…

— Більше визнання отримав після другого рекорду, коли протягнув зубами 6 автівок. Після розміщення відео встановлення цього рекорду в Інтернеті, за перший тиждень було понад мільйон переглядів. І вже після цього представники Книги рекордів Гіннеса зв’язалися зі мною, а потім ще й написали про мене матеріал на своєму сайті. Це стало значним проривом. Бо тих, про кого пишуть на цьому сайті, можна порахувати на пальцях. Після цього представники Книги рекордів Гіннеса почали пропонувати самі, які нові рекорди можна встановити. А я вже обираю за своїми можливостями ці пропозиції.

— Довго готуєтеся до встановлення нового рекорду?

— Усе залежить від фінансування і партнерів, які можуть допомогти своїми засобами. До прикладу, звертаюся до представників певного бізнесу, кажу, що потрібна фура. Хтось відмовляє у допомозі, інші, натомість, з радістю погоджуються.

— Цьогоріч у березні також був унікальний рекорд, коли ви бородою протягнули мікроавтобус вагою понад 2,5 тонни. Щось вплітаєте для міцності у бороду — металеві дротики, до прикладу?

— Нічого не вплітаю! Це перевіряли представники, які були на встановленні рекорду, та й самі представники Гіннеса вимагають, щоб у бороді нічого не було. Перед початком встановлення рекорду перевірили мою бороду, потім я її заплітав знову, і її перевіряли ще раз. І лише коли переконалися, що у бороді, окрім волосся, нема нічого, я почав тягнути мікроавтобус.

— Ви дуже сильна людина. Спортом займалися від самого дитинства?

— Ні, з 16 років. До 16-ти я був дуже хворобливою дитиною, мене усі берегли — бабуся, мама, тож спортом я зовсім не займався. А потім почав наполегливо тренуватися, і от уже 20 років роблю це безперервно.

— А що вас надихнуло до занять спортом?

— Бажання подобатися дівчатам (сміється. — Г.Я.).