Пані з багатою уявою краще б роботі в комітеті увагу приділяла
Знецінення парламенту і нардепів зокрема — стара, як світ, технологія
Одна доволі дивна нардепка-«слуга» з «нових облич» активно намагається своє обличчя засунути в новини.
То смерті питає для депутатів, то вʼязниці.
І можна було б знизати плечима і порадити пані допомогу фахівців, якби не один важливий аспект.
Знецінення парламенту і нардепів зокрема — стара, як світ, технологія.
Спитайте самоназваного президента лукашенка. Або московитів з їхнім «не місцем для дискусій».
Диктатори і популісти, а з їх подачі — їхні адепти бояться народного представництва. Для них думка народу — це те, що думають вони. А хто думає інакше — ворог.
Ще з часів Кучми чи того ж лукашенки карбують образ депутатів не як представників нації у законодавчому органі (як це є в демократичних країнах), а як «нероб-злодюжок».
Образ сягає радянських часів, коли депутати справді лиш слухняно затверджували партійні настанови. Тоді справді було справедливим питання, нащо вони.
Але в демократичній країні представництво — серйозний інститут. І він може стати на заваді популістам, розбійникам чи капітулянтам.
Так в Україні було — у 1991, 1995, 2004, 2014… І буде ще не раз.
Тому скрізь популісти стараються знецінити парламент. Звести до ролі «кнопочок».
Але це шлях не європейський. Якщо хочемо вижити як нація — нам до Європи з її інституціями. І парламентаризмом насамперед.
А пані з багатою уявою краще б роботі в комітеті увагу приділяла. Бо там її побратими-«слуги» всі реформи знецінили.
