Чи усвідомлює Макрон, що провокує катастрофу?
Нова архітектура безпеки у Європі буде побудована на легітимації російських збройних загарбань
Французький президент Емманюель Макрон під час візитів до Москви та Києва постійно наголошував на необхідності виконувати Мінські домовленості та зазначав, що ці домовленості – єдиний шлях до миру, – пише Сергій Грабовський для видання "День".
При цьому напередодні поїздки до "золотоверхої" він прямо зазначав необхідність поступок Путіну ("не чекаємо односторонніх жестів", "поважаємо травми великої нації"). А в літаку по дорозі до Москви він визнав, що "фінляндизація" України, тобто її перетворення на нейтральну державу у зоні переважного впливу Росії, – один з варіантів угоди з Кремлем. Правда, після повернення до Парижа він заперечив, що дотримується такої ідеї, мовляв, ішлося про абстрактний варіант, але…
Читайте також: Чи можлива «фінляндизація» України?
На спільній пресконференції з Володимиром Путіним Макрон заявив: "Хочу привітати зусилля президента Зеленського, зокрема, конкретні зобов'язання, які він взяв на себе в рамках "нормандського" формату, зокрема відкликати закон, який не відповідав Мінським угодам, і цей закон був відкликаний за ініціативою президента Зеленського". Нагадаю, закон цей установлював відповідальність Росії за війну проти України, апелював до необхідності деокупації Криму і визначав статус різноманітних "збройних формувань". Перед зустріччю з президентом України Макрон сказав: "Я зустрінуся з Володимиром Зеленським, і ми в координації з канцлером Німеччини Олафом Шольцем продовжимо докладати зусиль у "нормандському форматі", щоб виконати у повному обсязі Мінські угоди, щоб урегулювати конфлікт на Донбасі".
Читайте також: Спасибі Макрону за довгий французький язик
А на спільному брифінгу з президентом України він наголосив: "Ми залишаємося в такому світоустрої, який був після Другої світової війни. Він тривав до недавнього часу. Тепер нам треба повернутися, внести певні пояснення, щоб знизити ескалацію. І нам треба, сказав це і Путіну, і Зеленському, щоб суто на базі Мінських угод і з дотриманням усіх процедур, щоб після обговорення цих питань на ТКГ можливо ми зможемо повернутися до тих документів, які були підписані 2015 року. Які зможуть сприяти відновленню взаємної довіри, повернути спокій і сприяти деескалації".
А ще Макрон назвав Мінські угоди єдиною можливістю, яка дасть стійкий мир
"Я обговорював з Путіним мій намір відновити порядок у Європі. У контексті викликів безпеки нам потрібно повернутися до певних систем гарантій, щоб вони повернули нам цей порядок". Володимир Зеленський у відповідь сказав, що поділяє бачення Макрона на безпеку Європи.
Не знаю, як у вас, а у мене виникає закономірне запитання: чи читав Макрон Мінські домовленості (з правового погляду – абсолютно нікчемні документи, не більше, ніж декларації про наміри) і чи замислювався на тим, які реальні наслідки може мати їхнє "повне втілення"?
Читайте також: Французька булка із загадковою начинкою
Отже, коротко про втілення
По-перше, прийняття Мінських домовленостей в якості основи врегулювання стане визнанням Україною того, що то була не російсько-українська війна, а внутрішній конфлікт, адже там немає ані слова про збройну агресію РФ, там ідеться про примирення з "республіками Донбасу". Це перекладає політичну і правову відповідальність за все там скоєне на Україну, а тому до Гааги поїде не Путін – поїдуть передусім Порошенко із Зеленським, бойові генерали та командири добробатів.
По-друге, Україна змушена буде гарантувати амністію "учасникам подій на території Донецької, Луганської областей", визнати результати "місцевих виборів", які за умов існування окупаційних адміністрацій дадуть відомо який результат, погодитися з переформатуванням двох армійських корпусів, що сформовані та керуються Росією, на "народну міліцію", а місцевого "КҐБ" - на "суд" і "прокуратуру". Тобто Україна муситиме змиритися з тим, що в ній легально постане анклав з тоталітарно-терористичними традиціями й інституціями. Годі й казати, яка смертельна небезпека чекатиме там на українських військовиків, прикордонників і чиновників, які змушені будуть нести службу й працювати на теренах ОРДЛО. А якою виявиться доля тих вигнанців з окупованого Донбасу, які свого часу втекли від війни і матимуть намір повернутися? Як за них візьмуться "народна міліція" і "прокуратура"?
По-третє, жителі ОРДЛО, яких вісім років виховували відповідно до ідеології російського нацизму та фашизму (і сотні тисяч з яких мають російські паспорти), масово почнуть вільно їздити Україною, встановлюючи всюди (вони на це "заточені") свої порядки. Неминуче почнуться криваві зіткнення, багатотисячні побоїща (від Львова до Харкова), спеціально спровоковані, маніфестації з портретами Путіна та "колорадськими" стрічками… А те, що серед жертв неминуче будуть провокатори з російськими паспортами, стане приводом для нових російських ультиматумів, а то й воєнних вторгнень.
Добре, Володимир Зеленський колись сказав, що у нього немає часу мислити стратегічно, але чи задумувався над усім цим Макрон?
А я ж іще не наголосив, що Україна, визнавши війну на Донбасі "внутрішнім конфліктом" (адже, повторю ще раз, Росія у текстах "Мінська" не фігурує), просто не потягне соціальноекономічне відновлення регіону, яке вартуватиме щонайменше $20 млрд. І не зазначив абсурдність виборів за умови, коли 720 тисяч мешканців ОРДЛО мають паспорти РФ, а окупаційні адміністратори є членами "Единой России". І не вказав на те, що мовно-культурна автономія цього регіону матиме наслідком воістину ракову пухлину російського тоталітаризму не тільки в тілі України, а й усієї Європи (чи, може, ЄС під цим приводом скасує нам безвіз?). Нарешті, всі соціологічні опитування засвідчують, що абсолютна більшість громадян України не підтримує ідею "особливого статусу". То, виходить, демократія, принцип Vox populi vox Dei ("голос народу – голос Божий") не мають жодного значення, коли йдеться про українських "тубільців", вони добрі тільки для французів?
І взагалі: йдеться про "винесення за дужки" питання щодо Криму. Тобто нова архітектура безпеки у Європі буде побудована на легітимації російських збройних загарбань. Аякже, "травма великої нації" – про щось таке говорили під час Мюнхенської змови 1938 року. Тільки Путін виявився розумнішим за Гітлера. Він не кинувся збройною силою приєднувати всю "Новоросію" – вирішив, що рано чи пізно йому в кишеню впаде вся Україна, чи, щонайменше, ОРДЛО. Мінські домовленості у разі свого повного втілення де-факто і де-юре передають цей регіон Росії – за згодою України і санкцією провідних держав ЄС.
