Чому Україна досі має проблеми в нафтогазовій сфері
У 2014– 2019 роках вдалося переконати Захід, що в Україні теж можна заробляти гроші в нафтогазовій сфері
Спробуймо відверто і просто поговорити про наші газові проблеми.
Після 1991 року довгий час Україна була транзитною територією для російського газу на Захід.
Українські газові президенти та принцеси народилися завдяки українсько-російським газовим перемовинам, у фундаменті яких лежали приватна комерційна вигода та можливість Кремля для політичного тиску на офіційний Київ.
Саме тому це було «бізнесом Першої особи», бо вона отримувала і прямі бізнес-вигоди, і несла відповідальність за виконання усього спектру домовленостей.
Наш транзит і доходи від нього — це було питання Києва та Москви.
Вперше газову двосторонню монополію спробували зруйнувати шляхом доступу до чорноморського шельфу західних компаній. Але тоді жадібність перемогла, і з правильної ідеї нічого путнього не вийшло.
У 2014−2019 роках вдалося переконати Захід, що в Україні теж можна заробляти гроші в нафтогазовій сфері. Довіра вибудовується важко, але лише так створюється нова реальність.
Заходом передусім теж керують почуття особистої вигоди. Тому ми і бачимо колишніх канцлерів в управлінні Північного Потоку — 2, танцюючих міністрів закордонних справ у Роснєфті, не дивуємося дивній поведінці лідера Європи.
Великий бізнес горою стоїть за все, що може зробити дешевшим їх виробництво, а їх прибутки — більшими.
Це ж логічно, нехай і цинічно?!
Що ми, як держава, зробили для формування коаліції західного бізнесу та політиків навколо українського транзиту?
Домовленості, які важко вибудовувалися у 2014−19 роках, — зруйновані останнім часом.
Ми серйозно пропонуємо Заходу, щоб ми заробляли 3 млрд дол./рік, а їм пропонували піт, кров, втрати?
50% знижки на додатковий транзит російського газу територією України — красива історія, але хто на ній заробить?
Запитайтеся в «Нафтогазі», який відсоток вартості російського газу на європейському ринку становить вартість транзиту українською територією?
Чому не можна навіть на цьому етапі реанімувати питання міжнародного консорціуму з транзиту російського газу територією України за участі великих американських і європейських компаній, які не залучені в Північних і Південних потоках?
Відновити СП з розробки наших родовищ?
Поставити питання руба з закупівлі російського газу не на західному, а на східному кордоні України.
І не треба слухати завивання про «національне багатство» і «унікальні надра»! Про «економічний паспорт» кожного українця, за яким надра належать кожному, — говорять, але палець об палець не вдарили.
Це фарисейство треба зупиняти.
Якщо ми хочемо заробити — то заробляти мають усі!
Інакше — ми отримаємо грабунок і з газу перейдемо на дрова.