Керівництво України ниє, випрошує ПДЧ. Ми далекі від членства в НАТО
З огляду на те, що у нас під боком Росія і божевільний Путін, то членство в Альянсі - це необхідність для нашого виживання
За підсумками брюссельського саміту НАТО було схвалено комюніке, яке звучить так: «Ми підтверджуємо рішення, прийняте в 2008 році на Бухарестському саміті НАТО, про те, що Україна стане членом Альянсу, і при цьому План дій щодо членства буде невід'ємною частиною цього процесу».
Дуже багато хто сприйняв це, як сигнал того, що найближчим часом Україна отримає ПДЧ. Постараюся пояснити, що це означає, і перекласти з дипломатичної мови канцеляризмів на загальнодоступну. По-перше, це сигнал Путіну, який недавно сказав, що Україна в НАТО — це для нього перехід якихось його червоних ліній. Альянс відповів Путіну так, щоб він зрозумів і усвідомив, що від України ніхто не відмовиться, як би Кремль не погрожував. А нам це сигнал, що нас чекають, і треба виконувати поставлені перед нами завдання та переходити на стандарти НАТО.
По-друге, Альянс вже неодноразово озвучував, що Україна отримає ПДЧ, коли прийде час, і жодного разу не говорив, що ми його не отримаємо. Просто для отримання ПДЧ треба виконувати раніше підписану програму і проводити реформи. У комюніке чітко озвучено, що для зближення НАТО й України важливу роль відіграє саме виконання річних національних програм в рамках комісії Україна-НАТО. Воно «залишається механізмом, за допомогою якого Україна впроваджує реформи, пов'язані з її прагненням до членства в Альянсі».
По-третє, усі звернули увагу на перспективи отримання ПДЧ і на слова про те, що ніхто не може диктувати нам майбутнє. Але там нема головного. Нема ніяких термінів отримання. Ніякої конкретики. І це найнеприємніше. Тому що дата отримання ПДЧ залежить тільки від нас. І так, ніхто не може диктувати нам майбутнє, але якщо не проводити реформи, якщо не виконувати річні програми в рамках комісії Україна-НАТО, якщо ще два роки не призначати посла в НАТО або все ж призначити зараз того, хто не є профільним фахівцем, то ПДЧ ми отримаємо не скоро.
Тому те, що НАТО підтверджує всі ранні домовленості — це дуже добре. Але те, що керівництво України сьогодні просто ниє, випрошує ПДЧ і не виконує те, що повинно, говорить про головне — ми всі так само далекі від членства в НАТО. І винні в цьому Зеленський, Єрмак, Таран та ідіотські питання до Байдена про те, чому ми не в НАТО. І поки ситуація не зміниться, ми не наблизимося до ПДЧ і членства в Альянсі. А з огляду на те, що у нас під боком Росія і божевільний Путін, то членство в НАТО — це необхідність для виживання України.
