Передплатити Підтримати

Без Ради нацбезпеки Зеленський не дає собі ради?..

Право натиснути на "ядерний ґудзик", що вмить здатен зруйнувати громадський мир і дотеперішній стан речей, залишається в однієї особи – Зеленського

Від всенародної любові і «свого у дошку хлопця» залишилися жалюгідні крихти, від сяючого ореолу супергероя — дешева позлітка.

Зе!Команда, сотні разів оскандалена негідними, на межі пристойності і брутальності вчинками, тепер схожа, радше, на карикатуру dream team. «Слуги» розбрелися по нових господарях. В Офісі — кубло іноземних агентів і «малахольних» пройдисвітів. Уряд слухняний, але спиратися на рафінованих кар'єристів зі сумнівними мотивами перебування на посадах, — ризиковано. У війську — судові роздори і сварки між міністром та головнокомандувачем. 200-відсоткова генпрокурорка виявилася далебі не самостійною фігурою, як і окрема «держава у державі» — суди. Ними вправно маніпулює Портнов і Ко. На електоральному фронті — суцільні втрати. Особливо дошкульними виявилися «хлопці» з ОПЗЖ, з якими, здавалося б, і цілі майже ідентичні, і взірці для політичної практики ті ж…

Глухий кут, словом, на тлі надимання щік і марень про другий термін. І, підозрюю, у цій фактично патовій ситуації хтось порадив Зеленському вивчити досвід… «попередників», тільки давніших. Леоніда Даниловича, до прикладу, чи Віктора Андрійовича.

Перший, реалізувавши мрію «Кучма 2.0», одразу ж змінив секретаря РНБО (вже згаданого мною Горбуліна) на Євгена Марчука — фігуранта «канівської четвірки» опонентів ЛДК, і, підозрюю, її могильника. Другий, культивуючи ілюзію можливості чесного розподілу повноважень між гілками влади, — швидко обпікся на Юлії Тимошенко, яка воліла стати «канцлеркою».

Отож, і Кучма, і Ющенко марили ідеєю РНБО як альтернативного і всесильного центру управління країною. Але їхнім задумам не судилося стати реальністю.

Для Зеленського ця мрія видається досяжною. І перші результати обнадійливими. Вкрай потрібні, ба більше, толеровані суспільством санкції проти колаборантів Козака, Медведчука та їхніх дружин, ще довго б залишалися ілюзією, якщо б Зе! вдався до традиційних і бездоганно законних механізмів. Але є рішення РНБО, яке набуло чинності після затвердження указом президента, — і є результат. Ось він, майже миттєвий. Це вже потім хай справи оскарження, апеляцій і касацій гуляють оселями української «малахольної» Феміди.

Головне — хайп. На хвилі цього хайпу спробу Медведчука з Козаком відновити мовлення підсанкційних пропагандистських помийок припинили за годину. Але ми досі не знаємо, на підставі чиїх рішень, «по дзвінку» чи під погрозами (чиїми?) нове «ЗМІ» закрили.

Друге засідання РНБО завершилося «пшиком» — запровадили санкції проти генералітету, який зрадив присязі на вірність Україні сім років тому. Але, знову ж таки, — це все, про що нам, посполитим, вирішили за потрібне сказати.

Зате є цікава деталь. На кожному засіданні Ради ухвалюють рішення з грифом «таємно». І вони, ці папірці, лежать під сукном до пори до часу. Утім, вони можуть набути чинності будь-якої миті, коли президент вирішить, що пора підписати указ про впровадження цих таємних рішень. І саме у цьому — проблема. Бо право натиснути на «ядерний ґудзик», що вмить здатен зруйнувати громадський мир і дотеперішній стан речей, залишається в однієї особи — Зеленського.

Ігор Гулик для ВЗ