Львівська мисткиня Наталія Ревонюк презентує на Венеційському бієнале павільйон від Бангладешу

20 квітня львівська мисткиня-візіонерка Наталія Ревонюк презентуватиме Україну на 60-й міжнародній мистецькій виставці Венеційської бієнале. Представники українського павільйону на Бієнале підготували програму присвячену актуальним глобальним викликам — війні, екологічним катастрофам, міграції… Це інформація про жахливі будні українців за понад два роки широкомасштабного вторгнення рф.

Для Наталії участь у міжнародних культурних івентах — стиль життя. Торік організовувала авторські арт-проєкти у Лондоні, Римі, а у рідному Львові провела арт-аукціон, де збирали кошти на протези захисникам із Національного реабілітаційного центру «Незламні». Один з відвідувачів виставки «Двоїстість» придбав картину за 45 тисяч гривень. Половину суми від проданої роботи на виставці «Двоїстість» та вся сума за картину з благодійного аукціону допомогла назбирати 75 тисяч гривень. Також торік Наталія Ревонюк презентувала Львів на престижному конкурсі «Місіс Всесвіт-2023», що відбувся у столиці Філіппін — Манілі. Жінка, яка крім мистецтва працює у сфері ІТ, отримала на цьому конкурсі титул «Перша леді Всесвіту», потрапила у ТОП-25 найкрасивіших жінок світу.

Про плани на 60-му Венеційському бієнале, мистецьку та соціальну місію журналістка «ВЗ» поспілкувалася з Наталією Ревонюк.

— Яким чином вам вдалося потрапити на популярну подію Венеціанський бієнале, яка відбувається раз у два роки і довкола якої збираються митці з усього світу? Що саме ви там будете презентувати?

--- Це цікава історія з магічним співпадінням (Сміється. — Авт.). Брала участь на одній популярній міжнародній виставці в Римі, де презентувала дві авторські роботи. Приїхала на відкриття і після презентації картин випадково розговорилася з однією пані, яка підійшла до мене із уточненням щодо моїх робіт. Запитувала мене, коли я створила ці роботи. Відповіла, що намалювала картину навесні 2022 року, коли я зі своєю донькою була в арт-резиденції Австрії. Розповіла їй і про те, як війна вплинула на українців, про швидкість еволюції… Розповіла пані, як моя робота викристалізувалася саме в цій арт-резиденції. Потім до мене підійшла куратор виставки в Римі і запитала мене, чи знаю я, з ким щойно говорила. Не знала… Кураторка мені відповіла, що це була офіційний куратор Венеційського бієнале. При чому офіційний куратор Бієнале взяла мою візитку, сама попросила. Пізніше було ще кілька розмов, співбесід, процес заповнення документів. Тож це було справді щасливим співпадінням. Не сподівалася, що куратор Бієнале зайде з вулиці на нашу виставку, познайомиться зі мною. І що це може привести на запрошення на Бієнале.

На Венеційському бієнале буду презентувати павільйон від Бангладешу (країна в Південній Азії). Бо цього року жінка, яка зі мною познайомилася у Римі якраз курує на Бієнале офіційний павільйон від Бангладешу: там будуть художники з Бангладешу. Але оскільки цього року тема Бієнале — про іноземців скрізь, то у бангладешському павільйоні будуть і митці з різних країн: один художник з Австрії, один з Німеччини, один з Південної Кореї. А українське мистецтво гідно презентуватиму я. Буде кілька художників з інших країн, решту — з Бангладешу.

Звісно, я би хотіла представляти український павільйон на Бієнале, але від України на Бієнале їде інша група митців. Дуже пишаюся тим, що назва «Україна» лунатиме також в офіційному павільйоні від Бангладешу. У документах та написах на павільйоні пише, що я художниця з України. Спілкувалася з представниками галерей Львова, які привітали мене з цією важливою подією — Україна буде у більше місць на Бієнале.

«Символи Трипілля в моїй картині теж присутні, бо це наше українське коріння»

— Які месиджі про війну в Україні збираєтеся особисто озвучувати на Бієнале? Для прикладу, український павільйон підготував теми присвячені війні, міграції.

- Консультувалася з відомим мандрівником родом зі Львова Орестом Зубом про Бангладеш. Я багато подорожую, відвідала 85 країн світу. Але жодного разу не була в Бангладеші… Мені хотілося краще зрозуміти звичаї Бангладешу, стиль життя місцевих, традиції. Вирішила розповісти художникам з Бангладешу, які будуть з нами кілька днів у павільйоні правду про військову агресію рф щодо України. Можливо, вони не знають всієї правди, може, в них не висвітлена ця тема? Хочу, щоб бангладешці знали про ситуацію в України, щоб нас підтримували. Мої месиджі вони почують, бо у павільйоні будуть представники еліти Бангладешу — художники. Загалом на Венеційському бієнале буду максимально популяризувати Україну

— Які картини будете презентувати на Бієнале?

— Створила окреме полотно спеціально до павільйону Бангшладешу розміром майже на два метри. Намалювала універсальну мову Всесвіту, а саме телепатію. Поясню чому обрала саме таку тему.

Бієнале завжди намагається бути на крок попереду сучасного мистецтва і завжди давати виклик. Цього року тема усіх павільйонів на Бієнале — «Іноземці скрізь». Тема павільйону з Бангладешу, де я теж беру участь — це не просто іноземці, а чужопланетці скрізь. Тож творці павільйону Бангладешу розширили тему. Сенс нашого павільйону такий: якщо раптом істоти з іншої планети прилетять на землю, то що вони тут побачать? Завдання митців нашого павільйону — зобразити на полотні те, що побачать інопланетяни, або намалювати їхній корабель. Чому я намалювала для павільйону картину про телепатію? Бо інопланетяни не розмовлятимуть якоюсь мовою. Вони її просто не зрозуміють. Універсальна мова Всесвіту — телепатія. Своєю роботою я хочу сказати те, аби люди розвинули в собі таку тонку чутливість, як телепатію. Це повна відвертість. У світі є доволі багато чутливих людей, які зчитують вібрації інших людей. Символи Трипілля в моїй картині теж присутні, бо це наше українське коріння. Кольори моєї картини — сині, є трішки золотого.

«Мистецтво Марокко сильно відрізняється від мистецтва Італії, Іспанії»

— Нещодавно ви відвідали колоритну африканську країну Марокко та побували в пустелі Сахарі? Збирали сюжети для своїх майбутніх картин, які будете продавати на аукціонах для підтримки ЗСУ?

— Обожнюю пустелі. Перед тим була в пустелі Ваді-Рам (Йорданія), несподівано для себе закохалася в неї. Там красиво. Люблю ліс, гори, а тут — суцільний пісок, який має щось таке енергетичне… У Марокко була чотири дні. Коли там побувала в пустелі — мала відчуття, що, ніби, повернулася додому. Не хотілося звідти йти, магія — на кожному кроці. Там гарне нічне небо. Воно, наче, підсвічене додатковими ліхтарями. Зірки втричі яскравіші! Таке враження, що вони ближче до нас. В таких краєвидах не можливо не надихнутися на нові картини. Маю вже кілька ескізів, вдома намалюю. Одразу візьмуся за пензлик!

— У Марокко ви відвідали також мистецькі галереї. Як оціните рівень африканського бачення тематики полотен?

— Побувала в місцевих галереях та музеї. На мій погляд, місцеві автори працюють з більш насиченішими кольорами. Мистецтво Марокко сильно відрізняється від мистецтва Італії, Іспанії чи північних країн. Воно більш радісне, більш кольорове, більш фантастичне.

Окрім музеїв, мені ще вдалося відвідати будинок французького модельєра Ів Сен-Лорана (фешн-дизайнер зі світовим ім'ям). Свого часу Ів Сен-Лоран приїхав саме в Марокко, щоб усамітнитися, бо з ранніх років працював у Парижі в фешн-індустрії. Сказав, що в Марокко знайшов свій колір та своє натхнення. Купив там великий будинок з садом. Зараз в цьому будинку створено музей, де експонують його ескізи. Що вразило? Будинок Ів Сен-Лорана пофарбований в яскраво синій та фіолетовий кольори, що аж ріже очі. Це той колір, який він знайшов для своєї душі.

Я теж придбала пігменти для своїх майбутніх картин. Саме в Марокко досі пігменти виготовляють з пелюсток квітів та мають сильну насиченість. Частину фарб марокканці виготовляють з мінералів. Гори там різних кольорів. Марокко — дуже кольорова країна. Тепер у свої роботи буду додавати пігменти з Марокко.

— Що вас особисто здивувало в Марокко. Серед цікавих фактів про цю країну — там зовсім немає вегетаріанців, за винятком приїжджих туристів. Плюс там не прийнято танцювати…

— Відвідала Марокко в час Рамадану. За традиціями свята, усі місцеві упродовж дня не вживають жодної їжі. Снідають перед сходом сонця, вечеряють — після заходу сонця. Весь день моляться. Тому за весь час мого візиту у селах Марокко не реально було знайти жодного відчиненого кафе… У Маракеші для туристів все, звісно, було відкрите.

Усі радять відвідати в Маракеші нічний ринок. На ринку торгують всю ніч, продають їжу, гарно заохочують, маркетинг там цікавий. Як тільки людина заплатила гроші — все інтерес до неї пропадає… На ринкових ресторанах мені не давали встати з-за столу, аби розрахуватися за їжу. Виявилося, це не випадково: чим більше гостей сидять за столами, тим більш успішніший ресторан. З ресторану на цьому ринку складно вийти. Мені сподобалися люди, вони відкриті та добрі.

— Розкажіть про відзнаку, яку отримали в Барселоні на Woman’s Essence Art show 2024.

— Це була подія для жінок художниць, де зібралися представниці зі всього світу. На Woman’s Essence Art show — це вже моя друга нагорода. Раніше отримала таку в Берліні, тепер теж пройшла відбір.

Нагорода жінок в мистецтві — відзначена в ЮНЕСКО, як вклад у рівноправність жінок у світі. На подію у Барселону привезла свою роботу «Пір'я ангела охоронця». Це була спонтанна робота, бо готувала полотно під іншу тему. Мала порив натхнення: за тиждень намалювала картину. Коли писала роботу — сім годин не могла зупинитися. Відчувала, що цю пір'їну нам скинули ангели, які нас захищають.

- Які ідеї об'єднували жінок зі світу мистецтва на міжнародній події в Барселоні?

— Жінки з усього світу розповідали про життя, яке іноді складається з не надто світлих тонів: про біль, розчарування, насильство… Були цікаві експонати — художниця з Норвегії презентувала полотна асиметричної форми. Відмовилася від квадратних форм. Усі роботи там були оригінальні.

— Наталіє, ви — популярна персона у Львові, яка проводить мотиваційні лекції на благодійних заходах про власний шлях до успіху, і заодно допомагаєте купувати дрони на фронт. Які івенти у рідному місті відвідаєте найближчим часом?

— Влітку разом з ІТ-спільнотою Львова плануємо благодійну акцію на допомогу ЗСУ. Також веду перемовини з українським фондом, який допомагає постачати автомобілі на фронт з ринку Великої Британії. Це має бути хороший прохідний автомобіль.