На пасіці постав музей меду

«Бджільництвом майже 40 років займалися мої батьки. Я охоче допомагав їм. Така робо­та подобалася значно більше, ніж сидіти в офісі. Тож віддав їй перевагу», — розповідає пан Олексій.

Нині він разом із татом утри­мує понад 140 вуликів — двокор­пусні, лежаки, дванадцятирам­кові, а також є нуклеуси, в яких розміщуються матки з невели­кою кількістю бджіл для заміни. Біля них доводиться трудитися цілими днями (особливо теплої пори року).

Але займатися лише пасікою чоловікові стало нуднувато. Лю­дей, котрі отримують солодку продукцію, багато. А дари бджіл — то щось значно важливіше і глибше, ніж звичайні ласощі.

Тож 2022 року в ентузіаста з’явилася ідея створити музей меду. У воєнних умовах нава­жився організувати його в жит­ловому будинку батьків площею 60 кв. м. Тут герой нашої розпо­віді обладнав куточок стільнико­вого меду, де представлені ру­тівські та даданівські рамочки, що відрізняються розмірами.

Приміщення оздоблене у національних традиціях: під­лога встелена пахучим сіном із різнотрав'я, стіни обвішані предметами народного вжит­ку. Скільки загалом експонатів, власник навіть не може сказати. Але враховуючи, що ними зайняті всі кімнати та ще й подвір'я навколо, то лік іде на тисячі.

А не так давно неподалік по­став і музей борщу та сала під кодовою назвою «Кумова хата». У ньому зібрано десятки рецеп­тів цієї національної страви, а також чимало автентичного гли­няного посуду. Олексій варить згадану страву в печі, а потім частує всіх охочих. До речі, го­тує її тільки з овочів, вирощених на власному городі. У магазині купує хіба сіль.

Зауважимо, що Велика Пи­сарівка розташована неподалік кордону з державою-агресо­ром, і сюди дуже часто прилі­тають снаряди та інше смерто­носне залізяччя. Та небезпека не відлякує від екзотики ані гос­подаря, ані гостей.

Алла КОВАЛЬСЬКА.