«З початком війни переживали: кому ми потрібні. Після розмов з військовими, зрозуміли — ми потрібні їм та іншим людям»

20 років тому засновано факультет культури і мистецтв при Львівському національному університеті імені Івана Франка. Уже сьогодні можна сказати, що це — кузня акторських талантів, театрознавців, менеджерів соціокультурної діяльності, хореографів, хорових диригентів, музикознавців, вчителів музичних мистецтв та фахівців інформаційно-бібліотечної справи. Про факультет знають не лише в Україні, а й за кордоном, оскільки факультет співпрацює з Польщею, Австрією, Німеччиною, Великою Британією та США. З нагоди ювілею на факультеті відбулася Урочиста академія, у якій взяли участь університетська спільнота, студентство, відомі актори та режисери — випускники факультету, а також проведено міжнародну наукову конференцію на тему: «Ab initio: культурно-мистецькі виміри початку третього тисячоліття. До 20-річчя заснування факультету культури і мистецтв».

Про це журналістці «ВЗ» розповіла виконувач обов’язків декана факультету культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка Мирослава Циганик.

За словами пані Мирослави, найстарішим відділенням культури є Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка, що заснована 1608 року. Також цього року виповнилося 160 років від заснування першого українського театру у Львові — Театр Товариства «Руська бесіда». 1912 року у стінах Львівського університету почав діяти один із перших у Європі Інститут музикології, заснований Адольфом Хибінським. Але у 1939 році, на жаль, на території Галичини перервано нитку науково-мистецької освіти.

І лише 1999 року при філологічному факультеті Львівського університету за ініціативи Івана Вакарчука створено кафедру театрознавства та акторської майстерності і кафедру бібліотекознавства та бібліографії. Створювали кафедри за ініціативи Богдана Козака та Тараса Салиги. А у 2002 році — кафедру режисури, яку очолив Федір Стригун.

— Створення цих кафедр руйнували багато стереотипів, що у стінах академічного університету можна розвивати спеціальність «Акторська майстерність драматичного театру та кіно», — каже Мирослава Циганик. — Тогочасний ректор Іван Вакарчук розумів значущість виховання мистецького середовища та 9 квітня 2004 року підписав наказ про створення окремого факультету культури і мистецтв у стінах Львівського університету, що у приміщенні колишнього Бернардинського монастиря (за радянських часів тут було Музично-педагогічне училище імені Філарета Колесси. - Г. Я.). Таким чином при факультеті у 2005 році створено кафедру музичного мистецтва. У 2010 році кафедру режисури перейменовано на режисури та хореографії, яку очолив Федір Стригун і досі її очолює. Правда, освітня програма «Режисер» після двох випусків припинила своє існування.

— Чому?

— Наші студенти-актори навчаються з елементами дуальної освіти, яку запровадив Богдан Козак. Що це означає: студенти теоретичні навчальні дисципліни проводять в аудиторіях, а практичні — на базах львівських театрів, де відбуваються заняття з «Майстерності актора» та «Сценічної мови». Дуальна форма освіти передбачає укладання договорів про співпрацю з усіма театрами Львова. Це дозволяє студенту-актору чи театрознавцю формувати свої фахові компетентності одразу в мистецькій інституції, а індивідуальний підхід до студента, бо групи невеликі — 14−20 осіб, максимально розкрити творчі здібності. Освітня програма для підготовки майбутніх режисерів передбачає можливість для студента роботи з театральними колективами, адже постановка вистави — довгий та ресурсний процес. Це наші завдання на майбутнє, шукаємо шляхи для відновлення цієї освітньої програми, адже режисерська школа зараз дуже потрібна. От і сьогодні у рамках наукової конференції директор театру «І люди, і ляльки» Олексій Кравчук виголошував доповідь на тему «Театр у часі війни» — який театр має бути у теперішній час, що маємо показувати, яка режисура, драматургія.

— Народний артист України Богдан Козак особливо дбає про акторські кадри…

— Це правда. Богдан Миколайович добре розумів, що акторство неможливе без вищої освіти та розвитку театрознавчої науки. Тому на кафедрі театрознавства та акторської майстерності у межах однієї спеціальності «Сценічне мистецтво» розвиваються дві освітні програми: «Акторське мистецтво драматичного театру і кіно» та «Театрознавство». Театрознавчу гілку від моменту створення кафедри і до 2023 року очолювала Майя Гарбузюк — доктор мистецтвознавства, яка, на жаль, відійшла у серпні 2023 року у засвіти. Окрім того, що у нас відбувається щорічна навчальна практика, розвивається наукова робота — єдиний в Україні театрознавчий журнал «Просценіум», головним редактором якого був Богдан Козак, потім — Майя Гарбузюк. Журнал друкується у Видавничому центрі Університету та є в електронному доступі. Також працюю над відновленням Вісника університету, серією «Мистецтвознавство» — наукове видання, яке започаткував Богдан Козак.

— Факультет, бачу, розвивається…

— Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми думали: для чого ми тепер, кому потрібні? Театри перетворилися на гуманітарні хаби. Мабуть, місяців зо два не було ані вистав, ані навчання. А після розмов з військовими, зрозуміли — ми потрібні і їм та іншим людям. Навіть найвищий рівень інтелекту ніщо без емоцій, які дають надію, віру у прекрасне, світле, і ведуть до перемоги. Ми продовжили працювати і вчитися. У нас викладає народна артистка України Олена Баша. Її школа сценічної мови — взірцева в Україні. Вона також багато пише, розвиває наукову складову спеціальності. На факультеті відбувається навчання за спеціальністю «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа». Прикро, що зараз ця спеціальність не має в абітурієнтів популярності, адже багато бібліотек потребують фахових працівників, а країна, у часі масової інформаційної пропаганди — професіоналів щодо роботи, аналізу і збереження достовірної інформації. При факультеті успішно розвивається спеціальність «Хореографія» на трьох освітніх рівнях. Форма дуальної освіти сприяє тому, що студенти мають чітку сформовану систему працевлаштування.

— Знаю, що з цих стін вийшло багато відомих акторів.

— У Першому театрі, Театрі Лесі Українки працюють майже усі наші випускники. Цього року ми відкрили спеціальність «Актор театру ляльок», маємо 11 студентів-лялькарів. І вони також навчаються за методом дуальної освіти. В Україні досі було лише два навчальні заклади, які готували акторів театру ляльок — Харків і Київ. Майя Гарбузюк перша, хто поїхав на відзначення дня народження Вільяма Шекспіра у Велику Британію. Пані Майя була на фестивалі, де представляла Україну. Привезла у подарунок ляльку-Гамлета з вистави театру «І люди, і ляльки». Наш Гамлет, виготовлений з серцем у синьо-жовтому кольорі, поїхав на батьківщину Шекспіра.

— Дехто з акторів, ваших випускників, захищає Батьківщину…

— Так. Серед них Олексій Кравчук, який відразу пішов у 80-ту штурмову бригаду. Режисер Роман Валько також пішов добровольцем у перші дні повномасштабного вторгнення. Обидва, щоправда, вже мобілізовані через вік. А ще студенти, які вирішили тимчасово залишити навчання і пішли добровольцями. Вболіваємо і підтримуємо кожного нашого випускника, хто зараз боронить Україну.

— Чи організовують студенти благодійні виступи у госпіталях чи військових частинах?

— Аякже! Ми започаткували серію зустрічей з військовими, і час від часу на факультет запрошуємо військових, демобілізованих, чи тих, хто є у Львові проїздом, або проходить лікування. Вони нам розповідають про війну, а ми їм готуємо театрально-музичні подарунки. Крім того, були гостями у реабілітаційному центрі, що у Великому Любені. Організували проєкт, що тривав від грудня до кінця січня — наші студенти ходили до хлопців в один із львівських госпіталів. З Марією Іванишин — єдиною в Україні жінкою, яка займається соломоплетінням, наплели дідухів, янголят, павуків. І усю цю різдвяну красу відвезли у госпіталь та прикрасили хол. У кожне відділення також подарували дідуха. Наші студенти ходили по палатах з колядою.

Розкажу про один випадок: мама нашого солдата попросила: «Мого сина забрали на перев’язку. Поспівайте під дверима, щоб він вас почув». І ми співали, мама плакала, обіймала нас і дякувала. Наші третьокурсники, коли на фронт пішов їхній «батько» Олексій Кравчук, давали благочинні концерти, а зібрані кошти скеровували на потреби 80-ї десантно-штурмової бригади. Збирали недавно кошти для 125-ї бригади. Цю акцію організувала і проводила акторка Першого театру Анна Ковтуненко. У цій бригаді служить директор театру і наш викладач Юрій Мисак. Наш студент Роман Терлецький пішов добровольцем на війну. Викладач кафедри режисури та хореографії Надія Кіптілова організовує танцювальні перформанси, і таким чином збираємо на дрони. Інший наш студент-доброволець Арсен Смик отримав поранення, але вже повернувся на навчання.

— Факультет співпрацює з західними театрами. З якими країнами дружите?

— Богдан Козак першим почав міжнародну співпрацю із Польщею. У музичній сфері у нас зав’язалася дружба з Австрією і Німеччиною. А тепер факультет розпочав активну співпрацю з Великою Британією та США. У нас викладає доцентка Стетсонського університету Мейгіл Фавлер. Вона прокидається о 3-й ночі у США заради того, щоб онлайн читати лекції нашим студентам. Мейгіл історик театру, актриса, вивчила українську мову і перфектно розмовляє українською.