Що Байден пообіцяє народу?

Чому я згадав ці слова великого американця? Тільки для того, щоб ті американці, які прочитають цей матеріал, його краще зрозуміли. А те, що американці читають — це правда. Дехто навіть присилає свої коментарі.

Але заради справедливості вважаю за можливе використати і українське прислів'я: «Чужими руками жар добре загрібати!»

Саме те, що й робить український народ у кривавій і найбільш масштабній війні в Європі після Другої світової війни. Саме український народ врятував і своє майбутнє, і мир, і спокій європейських країн, а, можливо, й усього світу, коли 24 лютого минулого року ціною величезних жертв зупинив російських агресорів на підступах до Києва і зірвав путінський бліц-криг.

Це були найбільш трагічні і драматичні дні. Якби українці пропустили путінську орду далі в Європу — зараз ми б жили в іншому світі. Але цього не сталося! Ворог на фронті понад 2500 км був зупинений. Цей подвиг здійснили прості українці і військовослужбовці ЗСУ, коли ще не було ні антипутінської коаліції, ні масштабної допомоги, ні з США, ні з Європи і всього світу. Якби ЗСУ отримали усю необхідну зброю і техніку, включно з авіацією, ця війна могла б завершитись повним розгромом путіна і перемогою антипутінської коаліції ще в кінці минулого року, а так — вдалося лише звільнити половину захопленої ворогом української землі.

У 2023 році відбувається здебільшого позиційна війна на виснаження. ЗСУ хоч і повільно, але продовжують наступ. За більш ніж 21 місяць цієї війни, путінська армія втратила майже 1 300 000 солдатів, з яких убитими майже 350 000. На превеликий жаль, гинуть і українські герої! Якби вони не гинули — ми вже б давно загинули!

Багато хто з серйозних аналітиків, експертів обґрунтовано вказував на те, що ситуація у світі, яка виникла після анексії путіним Криму у 2014 році, багато у чому нагадувала ту, що була напередодні Другої світової війни, зокрема, після захоплення гітлером Судетської області і аншлюсу Австрії. Про цей період вже багато було написано, наведено усі необхідні аргументи і паралелі з сьогоднішніми подіями. Але пропоную ще раз до них повернутися, але вже не з аналізом цих подій в Європі, а у США.

Це була велика вдача для американського народу, що в найбільш тяжкі, а, може, навіть трагічні періоди в історії США, очолював країну 32-й Президент США Франклін Делано Рузвельт, який разом з народом пережив велику депресію та війну. Правда, не дожив до перемоги, але усе зробив для того, щоб вона настала.

Тяжка і невиліковна хвороба зробила його інвалідом, про що країна не підозрювала, але він розумів та розділяв страждання інших людей. Не гроші та бажання влади, а прагнення допомогти країні та людям — ось що рухало Рузвельтом.

Він набагато краще за багатьох інших політиків за океаном усвідомлював, які події відбуваються в Європі після того, як у січні 1933 року гітлер прийшов до влади.

Американці не хотіли воювати: вони в переважній більшості вважали, що нехай європейці самі зʼясовують свої стосунки. У 1935 році Конгрес ухвалив закон, який забороняв продавати американську зброю і надавати позики будь-якій державі, що воює. Це був сигнал — США більше не братимуть участі у чужій війні.

Через два роки цей закон значно посилили і заборонили постачати зброю в Іспанію, де спалахнула громадянська війна. Рузвельт, коли у листопаді 1940 року переобирався на третій термін, твердо пообіцяв американцям: «Я вже це казав, але ще раз скажу: ваші діти не вирушать на чужу війну». Але врешті-решт, не пройшло і року, як США вступили у війну, і майже мільйон американців загинув або був тяжко поранений.
У книзі «1940-й» професор Сюзан Данн драматично описує інший бік передвоєнної ситуації - передвиборчу кампанію, під час якої Рузвельт неодноразово обіцяв не втягувати Америку в чужу європейську війну. Ця обіцянка була однією з головних причин його переобрання на безпрецедентний третій термін, але вона була дана тоді, коли сам Рузвельт (після трагедії Дюнкерка в травні-червні 40-го і після героїчної відсічі, що була дана німцям британськими льотчиками) чудово розумів, що США не можуть залишити Англію на одинці з гітлером. І вже під час передвиборчої кампанії Рузвельт зумів організувати ленд-ліз та зібрати навколо себе однодумців із впливових членів обох політичних партій.
Важливо також й те, що багато хто поблажливо ставився до нової німецької влади. Виходили з того, що з гітлером можна домовитись. Європейські держави могли, але втратили можливість у середині тридцятих років зупинити гітлера, але цього не зробили, і фюрер відчув впевненість у тому, що він здатний нав’язати свою волю європейським державам та народам. В країнах, одній за одною, напівфашисти чи націоналісти приходили до влади. Вони ставали справжньою силою. Американці з полегшенням повторювали: «У нас це неможливо».
Зараз вже можна на підставі історичних подій і фактів спрогнозувати, а що було б, якби хтось інший став президентом США? Чи зважився б він, як Рузвельт, воювати проти гітлерівської Німеччини? А, може, підписав би з нацистами пакт про ненапад, як Сталін? Як би тоді розвивалися події? Можна, без сумніву, стверджувати, що гітлер окупував би Велику Британію, яка залишилася б без допомоги. Попри те, що Вінстон Черчилль заявляв, що «навіть якщо знадобляться роки, навіть якщо залишимося самі(…), ми не поступимося, ми не здамося. Ми підемо до кінця, ми боротимемося у Франції, на морі та океанах, ми боротимемося в повітрі з подвоєною силою і вірою, ми захистимо наш острів за будь-яку ціну, ми боротимемося на узбережжі, ми боротимемося в місцях висадки, ми битимемося в полях, на вулицях, ми битимемося на пагорбах, ми ніколи не здамося. І навіть якщо, хоч я ні секунди в це не вірю, наш острів або значна його частина буде підкорена і задушена голодом, наша велика Імперія не помре у своєму флоті і все одно битиметься навіть по той бік океану, поки Нове Світло, сильне і потужне, з Божою допомогою не прийде на допомогу Старому і не звільнить його».

Тобто Вінстон Черчилль теж, як реаліст і досвідчений політик, усвідомлював, що тільки допомога США може врятувати Велику Британію.
Усім добре відомий воєнний та економічний потенціал гітлера в 1940 році - він вражає своєю потужністю, а що представляв собою цей потенціал у США? До Другої світової війни у світовому табелі про ранги американська армія займала 13-те місце — між португальською та болгарською. У 1939 році в ній налічувалося лише 174 тисячі солдатів та офіцерів. Не було навіть стрілецької зброї, навчання проводилися з дерев’яними рушницями. Тож брати участь у сухопутній війні американці просто не могли, і на той час перемогти гітлера було нереально. Тож у Берліні американців і не боялися. А даремно…

Сухопутні сили США у травні 1940 року мали п’ятнадцять танків. У червні цього ж року американський уряд контракт на виробництво танків запропонував автомобільній корпорації «Крайслер». Перший танк був готовий вже у квітні 1941 року, а в 1942 році лише «Крайслер» випускав 700 танків на місяць, удвічі більше, ніж усі танкові заводи Німеччини. Військова промисловість розгорнулася швидко. В 1940 році США випустили 6 тисяч літаків, 1942-го — 48 тисяч. Для Німеччини такі цифри були недосяжні.

Такі були економічні можливості США і такий був потенціал країни.

Рузвельт доклав титанічних зусиль, щоб переконати американський народ у тому, що ізоляційна політика, політика невтручання, нейтралітет США в той час, коли в Європі палає Друга світова війна — є хибною політикою, яка не в національних інтересах.

Перл-Харбор і став яскравим доказом хибної політики нейтралітету і ізоляціонізму. В результаті відомих подій США стали активним учасником Другої світової війни і не тільки на Тихому океані, а й відкрили другий фронт в Європі, що остаточно забезпечило поразку гітлера.
Може, й зараз прийшов час США відійти від нейтралітету в війні між Україною і росією. Багато хто в США усвідомлює, що рано чи пізно країна вступить у цю війну на боці України, оскільки ситуація може скластись таким чином, що це буде єдиною можливістю врятувати США від прямої агресії путіна. Військовий і економічний потенціал України дозволяє затримувати агресію путіна і завдяки значній допомозі США та інших учасників антипутінської коаліції продовжувати ефективні воєнні операції зі звільнення території, захопленої агресором.

Але при цьому не можна забувати, що путін скерував в Україну другу армію у світі. Можливо, ця армія має не найбільш сучасні види звичайного озброєння, але його багато, як і величезний людський ресурс, який путін все більш активно використовує.

Але найбільш важливим фактором, який не до кінця враховують наші американські друзі, є те, що вони до кінця не усвідомлюють з якою небезпекою має справу зараз світ. Це не ті армії, з якими Америка воювала в минулому. Це зовсім інша армія та інший народ. Не будемо зараз аналізувати причини чому український контрнаступ не досяг тієї мети, на яку розраховували. Єдине, що хочеться, щоб усі усвідомили: контрнаступ відбувся, прориву не відбулося. І для цього є об'єктивні причини, які необхідно негайно врахувати. Але то справа військових і спеціалістів.

Попри усі санкції, путінська економіка продовжує існувати і відновлює свої можливості. Це означає лише те, що путінська загроза світу тільки збільшується.

В той час, коли президент Байден використовуючи всі свої повноваження і можливості, веде напружений діалог з Конгресом про негайне надання Україні необхідної допомоги, путін нарощує виробництво військової техніки та озброєння. Як і багато років тому Рузвельт, так і зараз Байден має проблеми з Конгресом, оскільки окремі політики та політичні сили більше турбуються про політичні інтереси, ніж про безпеку своєї країни. Україна, український народ є останнім рубежем перед повномасштабною війною, що дуже швидко перетвориться в глобальну. Попри величезну підтримку американським народом необхідності надання Україні та Ізраїлю усієї необхідної допомоги, в Конгресі продовжуються політичні ігрища.

83 роки тому це закінчилось Перл-Харбором, чим зараз це може закінчиться — ніхто не знає, але не потрібно забувати, що в росії найбільший ядерний потенціал.

путін надзвичайно небезпечний ворог. Він максимально ефективно намагається використати певне «затишшя» на фронті для проведення своїх диверсійних операцій. Як при гітлері до влади у європейських країнах почали приходити лідери, які симпатизують путіну, правда, не відомо чи за гроші, чи за переконаннями. Путінська агентура торпедує діяльність міжнародних структур, проводяться активні пропагандистські кампанії дезінформації і просування в інформаційне поле багатьох країн різних провокацій і завідомої брехні. Одним із основних завдань путінської агентури є штучне створення конфліктів і диверсій. Найбільш бажаним для путіна розвитком подій незабаром є створення і провокування нових військових конфліктів, особлива увага може бути приділена втягуванню США у якийсь новий міжнародний конфлікт. Це не можна ігнорувати, оскільки усім добре відомі можливості спецслужб росії.

Щодо США, то це для путіна головна увага, це його стратегічний напрям діяльності на найближчий рік.

Підривна діяльність, дезінформація, підкуп, провокації - всі наявні і можливі ресурси та кадровий агентурний склад путіна буде спрямований на дискредитацію і підрив довіри до чинного президента США і не допущення його на другий термін.

Тобто виходить, що США повинні або надати Україні найновішу високоефективну зброю, завдяки якій ЗСУ нанесе путіну смертельну поразку, або США змушені будуть розпочати реальну підготовку до безпосередньої війни з путінською росією. Поки путін живий, він не змириться з поразкою у війні з Україною і поставить США перед необхідністю прямого військового конфлікту з армією путіна.

Вже зовсім скоро в США розпочнеться виборча компанія і якщо президент Байден прийме рішення йти на другий термін, повинен буде щось сказати американському народу з цього приводу.

Колись Президент Рузвельт, готуючись зайняти цей пост втретє і виражаючи волю своїх виборців, заявив: «Я вже це казав, але ще скажу: ваші діти не вирушать на чужу війну», а що скаже Президент Байден своїм виборцям?

Адже світ все ближче й ближче наближається до прямого зіткнення США і росії.