Вона скучає…

Цей вірш присвячую тому,

Хто так, як я в чужім краю,

В душі і серці зберігає,

І своє місто пам*ятає,

Не тільки місто, всіх рідненьких,

Тепло бабусі рук стареньких,

Любов в очах зелених мами,

Та дружбу, сплетену роками.

Коли сльозу б*є водоспадом,

Проблеми нагорнули градом,

Мерщій збирай свою валізу,

Придбай квиток, можливо візу,

І прилітай, чи їдь до Львова,

Там атмосфера загадкова,

Скрізь аромат смачної кави,

Копійку згадки кинь в фонтани,

В житті не зможеш ти забути,

Захочеш знову повернути,

Той час, коли бував у Львові

Будинки різнокольорові,

Вузенькі вулиці, всі схожі,

Юрба туристів в них прохожі.

Чи вдень, чи ввечері — цікаво,

Світять ліхтарики яскраво.

Лунає скрипка, саксофон,

А стук трамваїв з ними в тон.

Кавярень стільки!!!..- заблукати,

Високий замок подолати.

Цікаво всім, спробуй і ти

Побачити із висоти

Безмежну панораму міста,

Де смачні пряники із тіста.

Де варять свіже, живе пиво,

Ще й подають його красиво.

Скуштуєш в шоколаді сало,

Заглянеш в кухоль — пива мало.

Продовжуй далі мандрувати,

Не смій «Краївку» пропускати.

Там гасло є — ти не лякайся,

У Львові вільно почувайся.

При вході всіх гасло спитають,

А потім зразу наливають.

Тест з медовухою пройдеш,

Тільки тоді в кнайпу зайдеш.

Таких цікавих місць багато,

Увесь перелік не вписати.

У «Гай Шевченківський» піди,

Фольклору вдоволь зачерпни,

Старі хатини, дах з соломи,

Незвичних вуликів колони.

Щоб не забути … пропоную,

Ще «Венісаж» — рекомендую.

Там є усе, що побажаєш,

Дарунків всім, навибираєш.

Футбольний львівський клуб «Карпати»,

Найкращий оперний театр.

Коли набридне шум і гам,

Таку пораду тобі дам.

В старенькій «Вежі порохівці»,

Там пан Михайло небилиці.

Про привида тобі розкаже,

А пан Рудольф слідом покаже.

Бетонні два могутніх лева,

Там поруч парк, шумлять дерева.

Ні шум, ні скрип не заважають.

Прохід вві сні охороняють.

Багато хочеться писати,

Щоб Львів самій не забувати.

Бо тут, коли в чужім краю,

Ще більш відчула як люблю!

Своє походження, родину,

Карпатські гори, Полонину.

Пісні, традиції, коляду,

Святу вечерю і кутю.

Святити баську чи вербу,

Святити пасочку смачну.

І оглянутися не вспіла,

Як нічка довга змерегтіла.

Ще раз в кінці я напишу,

Що вірш присвячую тому,

Хто першим в Львів мій завітає,

Хай передасть — «Вона скучає…»