«Коли портрети Нємцова показували по ТБ – це був заклик до страти»

У вівторок, 3 березня, на Троєкуровському кладовищі Москви поховають російського опозиційного політика

У п’ятницю, 27 лютого, пізно ввечері в центрі Москви кілер убив російського опозиціонера Бориса Нємцова. Українська модель Ганна Дурицька, яка була поруч із загиблим, не постраждала. Убивство сталося за два дні до запланованого маршу опозиції і напередодні запланованої доповіді Нємцова про докази присутності російських військ в Україні. Поліція обшукала помешкання Нємцова і забрала всі матеріали доповіді. Провели обшук і в офісі Нємцова. У неділю на жалобний марш у Москві вийшли 70 тисяч осіб. Також траурні заходи відбулися в інших великих містах Росії та по світу.

Нємцов був опозиціонером відтоді, як Путін утретє прийшов до влади. Йому не пророкували президентського крісла, він не був незаперечним лідером у роздробленій російській опозиції. Але гуртував людей, яскраво критикував російський режим, дії Кремля і персонально Путіна.

«Місце вбивства — показове. Тут кожен сантиметр проглядається камерами, прослуховується й охороняється російськими спецслужбами. Діяти так зухвало під стінами Кремля міг лише той, хто не боявся бути затриманим, а відтак і покараним», — каже друг Нємцова Володимир Мілов. Ще один соратник Нємцова, Ілля Яшин, каже, що в Росії незгодних і без того обмаль. Убивство — яскрава демонстрація, що чекає на тих, хто хоче чинити опір системі. «Головна мета — залякати, нагнати тваринного страху на тих, хто дотримується точки зору, відмінної від точки зору влади», — каже Яшин.

Мілов колись був однопартійцем Нємцова. Разом вони писали дослідження про Путіна. Каже, що це тепер усі знають, хто такі Ротенберги, Тимченко та інші друзі-олігархи Путіна. Нємцов вивів антикорупційну тему в РФ у мейнстрим. Він — автор кількох викривальних робіт про Путіна. Саме від Нємцова світ дізнався про яхти і нерухомість Путіна, про ціну сочинської Олімпіади... «Я отримав 50 есемесок від друзів із криком негайно їхати геть з Росії, бо я можу бути наступним. Це те, чого хотіли добитися ті, хто це зробив. Вони хотіли нас залякати, хотіли посіяти страх серед нас», — каже Мілов.

«Я сподіваюся, його смерть об’єднає хоча б ту невелику частину суспільства, яка при розумі в Росії. В іншої частини нічого не відбудеться. Країна перебуває в такому стані, як Німеччина на початку 1930-х (прихід Гітлера до влади. — Авт.)», — каже російський громадський активіст Євген Євкович.

«Ми вступили в нову епоху — фізичного знищення політичних противників режиму. Це акт політичного терору, нова епоха. Трохи більше року тому стався Майдан у Києві, і відтоді режим у Москві дав зрозуміти, що зробить усе, аби утримати владу. Недавно втік Каспаров. Мені здавалося, що це перебір, нічого боятися. Тепер розумію, шахіст прорахував наперед, інакше замість Нємцова він міг лежати десь на мості», — пише російський публіцист Юлія Латиніна.

«У Росії прогресує диктатура. З однопартійної диктатури до диктатури однієї людини, яка використовує ідеологію ненависті й увесь фашистський арсенал пропаганди для підтримки влади. Певною мірою, це вбивство символічне, ритуальне. Поки при владі Путін, який спирається на ідеологію ненависті, який використовує силу для придушення сплесків невдоволення, який веде війну за межами Росії, — усе це триватиме. Абсолютно не має значення, чи знав Путін про підготовку вбивства, чи це зробив хтось із його оточення, — це результат фашизації, мілітаризації суспільства, яке напхали ненавистю, яке живе війною. Коли портрети Бориса показували по телевізору, — це був заклик до страти», — каже російський опозиціонер в еміграції Гаррі Каспаров.

«Російські спецслужби створюють приводи для розгрому опозиції і початку кампанії насильства в Росії. Не Путін особисто, а одна з силових груп впливу, яка різко посилилася останнім часом, і хоче остаточно підкорити собі все в краї­ні. Нас чекає або новий 1937-й, або ескалація війни. Відкритий характер вбивства, залишений живим свідок, повна обойма, випущена у жертву, відсутність поліції там, де вона завжди є, вибір місця навпроти Кремля замість підворіття будинку, де жив Борис, — усе це вказує на відчуття безкарності у виконавця, на зв’язок його з силовими структурами. Працювали «на картинку»: відомий російський опозиціонер лежить бездиханно для камер на тлі класичних кремлівських зірок», — каже російський опозиційний політик Ілля Пономарьов.

«Давайте фашизм називати фашизмом. Російське суспільство фашизувалося майже за всіма формальними ознаками: внутрішній і зовнішній ворог, вождь, віра у свою винятковість, мілітаризація свідомості мас... Якщо в суспільстві такого типу лідер вводить в обіг визначення «націонал-зрадник», то не минає й року, як багатодітну бабу з райцентру навіть сусіди називають шпигункою. А загибель тих, кого вважають «нелояльними до батьківщини», зрозуміють «патріоти», які вважають себе частиною «пучка» (слово фашизм походить від італійського «фашіо» — пучок). А чого варті публічні висловлювання в мас-медіа. Їхні автори часто самі не підуть вбивати, але насильницьку смерть «націонал-зрадника» вважають правильною», — пише російський журналіст Айдер Муждабаєв.