Брак харчів і боєприпасів? Насамперед бракує відповідальності!

Успіх українських воїнів на полі бою значною мірою залежить від людей у тилу. Не тільки від тих, хто ставить завдання, віддає накази, а й забезпечує технікою, зброєю, боєприпасами, пальним. І, не останньою чергою, — від тих, хто годує і одягає рідну армію. Останніми тижнями із забезпеченням ЗСУ боєкомплектами і харчами виникли серйозні проблеми. Про це, зокрема, б'є тривогу член Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони України, армійська волонтерка Дана Ярова.

Непідписані платіжки

Активістка б'є на сполох: каже, поки у Міноборони іде боротьба за посади (досі вакантними залишаються посади заступ­ників міністра з питань тилового забезпе­чення, озброєння і міжнародної співпра­ці), роботу міністерства із цих напрямів, по суті, заблоковано. Через відсутність заступників міністра нема кому підписати відповідні платіжки, а відтак — не прово­дять закупівель і постачання. «Є побою­вання, що нашим воїнам не буде що їсти і чим стріляти, — каже Дана Ярова, поси­лаючись на заяву одного із постачальни­ків про те, що у зв’язку з відсутністю опла­ти він змушений зупинити поставки. — Є також звернення наших воїнів про те, що немає боєкомплектів різних калібрів…» .

«Платежі стоять — нема кому підпи­сати рахунок, — розповіла Дана Ярова у розмові з народним депутатом VIII скли­кання, вчорашнім воїном ЗСУ, а нині - блогером Бориславом Березою. — Сьо­годні держсекретар-жінка, у функціонал якої не входить підписання платіжок, в екстреному порядку їх підписувала. По­стає питання: чи прийме ці платіжки, під­писані держсекретарем, Держказначей­ство? Бо людина, яка це прийме, згодом відповідатиме за це. Робити це має про­фільний заступник міністра, який відпо­відає за фінанси. Його призначили, про нього добрі відгуки. Але поки він увійде в курс справи…

Була розмова в уряді - говорили про недостатнє тилове забезпечення. Нам вдалося «вигризти» з Резервного фонду 2 млрд грн. Телефонують з Мінеконо­міки: ви можете забрати ці 2 млрд грн? Але ці кошти наразі не можуть бути вико­ристані для формування мінімальних ре­зервів. Бо немає у кого підписати лист!

На кінець кварталу величезні суми не оплачено постачальникам! А вони мають зареєструвати податкові накладні або сплатити ПДВ у бюджет. Коли вони це зроблять, то підуть з позовами до суду на Міноборони…"

Перебої із поставками для військових підтвердив і Борис­лав Береза. Під час розмови з Даною Яровою він сказав:

«Листи у Міноборони свідчать, що у п’ять областей не бу­дуть постачати їжу. Це означає, що величезна кількість ти­лових бригад не отримає тилового забезпечення. Хлопці ка­жуть, що у них немає снарядів… А хто ж у виграші, якщо ЗСУ не отримують потрібного?».

Довго запрягають…

Стресова ситуація з постачанням ЗСУ склалася піс­ля звільнення 5 вересня міністра оборони Олексія Резні­кова. 6 вересня на його місце призначили Рустема Умєро­ва. 18 вересня було звільнено шістьох заступників міністра. 27 вересня уряд призначив трьох нових: Юрія Джигиру (екс­заступник міністра фінансів України), Наталію Калмикову (голова Українського ветеранського фонду), Катерину Чер­ногоренко (працювала проєктною менеджеркою Мінцифри, а тепер буде заступником міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровіза­ції). Посади трьох інших заступників залишаються вільними.

Щодо «нових облич» у Міноборони Дана Ярова вислови­лася так:

— Можна призначати прекрасних людей на посади, але Міноборони — специфічне міністерство. Треба постійно бути у комунікації з Генеральним штабом, знати, кому подзвони­ти, з ким верифікувати та актуалізувати отримані запити. І поки людина почне розуміти процеси, мине час. Нові про­фільні заступники захочуть замінити людей у департамен­тах. Це знову час. Але, знову ж таки: чи підпише нова особа те, в чому не розуміється? Думаю, що ні…

Дана Ярова звернулася до новоспеченого міністра обо­рони Рустема Умєрова з проханням про зустріч. «Пане міні­стре, я при зустрічі можу розказати всі ризики. Можемо знайти шляхи їх подолання. Ми ще можемо врятувати ситуацію. Давайте проведемо зустріч і обговоримо. Бо буде біда…»

Таке послання армійська волонтерка оприлюднила мину­лого четверга. А у минулий понеділок розповіла про реак­цію на її набат:

«Після мого допису у четвер вночі, у п’ятницю, терміново почали підписувати платіжки поточні. Та продовжили термін довіреностей на підписання договорів на місяць. Чи вирішує це всі питання? Звісно, ні. Це тимчасова швидка допомога. Тотально нічого не змінилось. І зустрічі з міністром у мене не було…».

Коментар для «ВЗ»

Неправильно кричати «все пропало»! Треба прибрати «тромби»

Віталій КУЛИК, директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства

— Чому, знаючи про неминучі організаційні проблеми після зміни міністерської команди, не було забезпечено злагодженої роботи МО, без­перебійності воєнних поставок у перехідний пе­ріод?

— По-перше, відбулася «зачистка» Міноборони. Це дивний крок: треба було зберегти ефективність діяльності інституції, особливо у стратегічно важли­вих речах, як-от координацію військових організа­цій, а також — забезпечення ЗСУ. Це нібито аксіома для країни, яка воює. Це нібито само собою зрозу­міло. Але чомусь політична доцільність взяла гору — і всіх заступників міністра було звільнено. Кожен новий заступник привів зі собою команду, яка має тепер ці напрями освоювати, входити у курс справ, вибудовувати алгоритм взаємодії з усіма зацікавле­ними сторонами і якось розбудовувати вертикаль по кожному напрямі.

Але я не вдавався б в «алярмізм», як це робить Дана Ярова, — ніби «все пропало». Її також розгля­дали як кандидата на профільного заступника міні­стра, але її «збили». З одного боку, Ярова «у темі», з іншого — треба робити певну поправку на політич­ні обставини і власну історію Ярової. Вона — зацікав­лена фігура. Незважаючи на відставку заступників міністра, руйнування системи не сталося. Вона ді­яла за інерцією. Звичайно, є певні проблеми у по­ставках, закупівлях, тендерах. Корупція не зникає за один день разом із відставкою того чи іншого чи­новника, це має бути системна робота. Треба змі­нювати не фігури, не чиновників, а весь механізм, нормативну базу аж до наказів і розпоряджень. Все це треба переглядати і вичищати. Для цього потріб­на робоча група, яка із цим працювала б, раз і на­завжди розробила б чіткий прозорий механізм, за­брала всі «тромби», знизила б рівень корупції у цій сфері. Такі фахівці є. Наприклад, у тому ж Фонді «По­вернись живим», вони пропонували свої послуги. Але у нас пішли шляхом зміни прізвищ. Вважаєть­ся, що роль персоналій в історії, а не інституційний підхід, є визначальним. Як на мене, найважливішим є інституційний підхід, а вже потім додається сама персона, яка може бути провайдером змін.

— Якщо питання продовольства — наші вну­трішні питання, то проблема нестачі боєпри­пасів — більшою мірою закид нашим західним партнерам. Чому на фронті наші хлопці не отри­мують достатньо БК?

— Є комплекс геополітичних обставин, які вплива­ють на поставки. Наївно очікувати, що нас мають по­стійно підтримувати, надавати нам зброю, кошти, зберігати єдність коаліції на підтримку України. У США, в Європейському Союзі відбуваються політич­но-електоральні процеси. У цих країнах входять у виборчі кампанії. Є критики надання Україні військо­вої підтримки, є занепокоєння колективного Заходу щодо втягування у військовий конфлікт в Україні - як вони це називають. Треба будувати стратегію влас­ного виживання у війні, виходячи із цих обставин.

Війна триватиме довго. Ми маємо розуміти, що в певний час можемо опинитися знову у складних геополітичних обставинах. Але у нас є мета — Пе­ремога. Говорити про те, що нас «кинуть», відмов­ляться від нас чи залишать сам на сам з росією не можна — цього не буде. Завданням нашої влади має бути не хаотична, не реактивна політика рефлексій, має бути системна політика взаємодій, побудова в країнах, з якими активно взаємодіємо, клубів друзів України, робота з різними політичними спектрами — від правого до лівого, пошук альянсів. І ця робота не може підмінятися піаром. А у нашої влади є схиль­ність до піар-кампаній, а не до системних рішень.