«Я проти того, щоб під час війни мої гроші витрачали так неналежно!»

Управління капітального будівництва Львівської обласної військової адміністрації планує замовити реконструкцію біатлонного стрільбища та лижеролерних трас Львівського обласного центру олімпійської підготовки у Новояворівську. Вартість робіт — 96 млн грн. Утім громадськість обурена: чи на часі виконувати такі масштабні роботи під час війни?

Викладач, волонтер і громадський активіст Святослав Літинський написав на своїй сторінці у Фейсбуці:"Денис Шмигаль (Кабінет Міністрів України) по суті відмовив в нашій петиції про обмеження некритичних витрат для підняття рівня обороноздатності.

Максим Козицький (Львівська обласна державна адміністрація) по суті оголосив новий тендер на 96 млн грн. Реконструкція біатлонного стрільбища та лижеролерних трас ЛОЦОП. Очікувана вартість: 96 105 234 UAH з ПДВ.

Замовник: управління капітального будівництва Львівської обласної військової адміністрації. Якщо це не прикриття для закупівлі дронів, а справді лижеролерні траси, то пора вже голосно говорити: «Я проти того, щоб під час війни мої гроші витрачали так неналежно!».

Журналістка «ВЗ» запитала Святослава Літинського, як зупинити це безумство під час повномасштабного вторгнення рф?

— Зараз у суспільстві гостро сприймається така несправедливість, що люди збирають гроші, передають на потреби військових частин — автомобілі, дрони, навіть одяг, хтось пральні машини потребує… Повністю все забезпечення армія потребує, і люди збирають на це власні гроші, які вони заробили, сплатили податок. А водночас за гроші з яких люди сплатили податки, влада вирішує, наприклад, будувати новий музей за сотні мільйонів гривень, — каже Святослав Літинський. — Чи місцеві ради вирішують будувати спорткомплекси, чи ось лижеролерну трасу для біатлоністів за 96 млн грн Львівська обласна військова адміністрація хоче будувати. Є різне невдоволення у людей. І ніби на це невдоволення президент відповів, що так, потрібно критично зважувати, чи потрібна ця витрата для перемоги чи ні.

Ніби прем'єр-міністр усно сказав, що є критерії: якщо вирішуєте критичну проблему, чи допомагаєте обороноздатності держави, то можна витрачати гроші. Це ніби на словах. А на ділі… На петицію прийшла відповідь, що у нас все нормально, починати будівництво можна… Тобто я зрозумів, що жодних конкретних дій здійснено не буде, якихось законодавчих ініціатив по формальному обмеженню некритичних витрат, не буде.

Хоча Кабмін міг би у Верховну Раду внести законопроєкт, визначити, які витрати можна робити, які не можна робити. Зокрема, на мою думку, побудова нових стадіонів чи спортивних трас не на часі! Це потрібно, безумовно, державі, але не зараз. Кабінет міністрів цього не зробив.

— Яку кількість голосів набрала ваша петиція?

— Петиція дуже швидко набрала 25 тисяч підписів, і була скерована на розгляд Кабміну.

— Попри гостру критику суспільства, влада не зважає і продовжує витрачати гроші на другорядні речі. Як суспільство може ще тиснути на глуху владу?

— Не знаю… Напевно, наступний етап — мітинги збирати. Бо немає результату ніякого. При чому у владі пробують говорити неправду, що це гроші якихось донорів, і ми їх не можемо витратити на армію. Перш за все гроші місцевих бюджетів — це податки з зарплат, це не є гроші донорів. Ми 100% можемо витрачати ці кошти принаймні на військові частини, які зареєстровані у тих територіальних громадах. Навіть жодна перевірка не докопається.

А крім того, я подивився державний бюджет (я робив такий допис з табличкою), скільки ми грошей отримали за перші шість місяців в бюджет. Ті гроші можна повністю скерувати на медицину, на судочинство, а решту грошей ми легко можемо витрачати на обороноздатність. Наприклад, цей самий музей Голодомору, він дуже потрібний нам, як державі. Але він в термін три роки не підвищить нашу обороноздатність. Ми це мали робити з 1991 року регулярно. І, крім того, частина цього музею вже працює. Є експозиція. Є куди повести людей, розповісти. А тут і ніби потрібна справа, але вона просто не належить до критичних витрат. І ці витрати запропонували з бюджету розвитку міністерства культури та інформаційної політики. У бюджет розвитку заклали понад 500 млн грн. Ці кошти легко могли би витратити на щось інше — на підняття обороноздатності держави.

Якщо у тебе хтось знайомий в армії, чи не дай Боже, загинув хтось, ти на одну руку зважуєш ці факти. А на другу руку зважуєш факти, що ми лижеролерну трасу будуємо…

— Чесно кажучи, я коли про цю трасу читаю, не вірю своїм очам…

— Так, читаєш — не віриш очам. Я в коментарях даю людям посилання і кажу: «Перечитайте, може я щось не розумію. Ну, як?».

— Чи не плануєте на наступних виборах йти у політику, щоб змінювати її якісно зсередини? Чи не було вже пропозицій?

— Я буду пробувати, звичайно, йти в політику і пробувати змінювати це. Але це віддалена перспектива і невідомо з такими темпами, чи в нас держава взагалі до того моменту буде.

— Треба бути оптимістами.

— Ясно, що оптимістами треба бути. Але реально ми не можемо забезпечити конкретні підрозділи конкретними речами. А витрачаємо кошти невідомо на що… Треба подивитися на тендери лише Львівської обласної військової адміністрації. Я місцевий, то я тут більше слідкую. А Київської подивитися, Одеської… Астрономічні суми грошей в нікуди!