На каталонському помості — містер Елегантність

Уже другий рік поспіль на помості Муніципального Олімпійського спортивного центру Барселони немає рівних Олегу Верняєву. Головний трофей Меморіалу Йоакіма Блюма за перемогу у гімнастичному багатоборстві, який виборювало 25 спортсменів з 20 країн світу, знову приїхав до України у валізі донецького гімнаста.

Олег став єдиним серед усіх учасників турніру, хто за сумою шести видів перетнув гросмейстерський рубіж у 90 балів (90,400). Найближчі переслідувачі підопічного Геннадія Сартинського — бразилець Серджіу Сасакі-молодший (88,250) та білорус Андрій Ліховіцький (87,150) — складністю програм поступалися донеччанину й могли сподіватися на перемогу, лише якщо Верняєв подарує її сам. Та дива не сталося: Олег не дав суддям приводу засумніватися. «Род­зинкою» програми чинного чемпіо­на світу у вправах на брусах стала його коронна комбінація. Каталонська публіка сповна оцінила легкість і вишуканість у виконанні Верняєвим найскладніших елементів. А ще два роки тому 19-річний хлопчина зізнався, що мріє досягти такого рівня майстерності, щоб його гімнастику експерти називали не інакше як елегантною. Так і сталося: тепер саме цим словом журналісти всього світу описують верняєвську гімнастику.

“Наступна моя мета — стабільність: демонструвати повний комплект своєї складності і при цьому не падати. Перша умова перемоги — вміти втриматися на ногах, — пояснив Олег Верняєв. — Чого мені хотілося би запозичити у суперників? Нічого. Елементів у нас вистачає і без того. У гімнастиці сьогодні складно чимось здивувати. Дивують зазвичай ті, хто не боїться ризикувати. Ось мій зіскок на брусах, який так подобається глядачам, не є авторським чи якимось унікальним. Просто я став першим, хто в останні роки згадав про нього. Нове — це ж добре забуте старе. Подвійне сальто з гвинтом засвоїли уже троє росіян, два китайці та деякі інші суперники. Просто не всі вони наважуються вставляти його у змагальну програму”.

Українські прихильники спортивної гімнастики називають бруси “нашим” видом: переможні традиції чемпіона світу Рустама Шаріпова та олімпійського чемпіона Валерія Гончарова саме на цьому приладі продовжив Олег Верняєв. “Насправді це звичайний збіг обставин. У нас же бруси вважаються азійським приладом, — переконує Верняєв. — Та ми з хлопцями таки спробуємо змінити це уявлення, хоча це апріорі нелегко. Ось уявіть: на чемпіонаті Китаю з гімнастики змагаються понад 400 спортсменів, і в кожного з них “база” не менша 6,0. Для порівняння, у нас виступає десь осіб 20... Опорний стрибок тепер “належить” двом корейцям. Але у цьому також не слід шукати логіки. Просто так збіглося: два талановиті хлопці із зовсім різними стрибками (один виконує сальтові стрибки, інший — гвинтові) зійшлися на одному помості. Рі Се Гван з Північної Кореї на чемпіонаті світу у Наньніні святкував свою першу перемогу. Спочатку він чотири роки не міг змагатися через дискваліфікацію своєї країни Міжнародним Олімпійським комітетом, пізніше у фіналах завжди падав. І ось тепер досяг-таки свого”.

Та головним подразником для українця, як, зрештою, для всіх претендентів на перемогу світових першостей у багатоборстві, залишається п’ятиразовий чемпіон світу з гімнастичного багатоборства японець Кохеї Утімура. “Як перемогти Кохеї Утімуру? — перепитав Олег Верняєв. — Рецепт простий: необхідні для підготовки умови і фанатична праця. Утімура ж бо — страшенний фанат гімнастики. Його унікальність полягає в тому, що він може виконувати щоразу нові комбінації. Він дивиться, які програми пропонують його суперники, а потім обирає, якої складності йому повинно вистачити для перемоги. Він практично ніколи не падає. А як Утімура виконує найскладніші свої вправи! Такому вишколу, такій складності й елегантності може позаздрити кожен із нас. Але попри всю свою унікальність Король Утімура, як його називають друзі по команді, залишається звичайною людиною. А значить, його можна перемагати”.