Понад 5 тисяч підписників у «Фейсбуці»

Виявилось, що найчастіше туристи люблять навідуватись до розташованої на території Стрийської ОТГ фортеці «Тустань». Тут упродовж цього року побувало 8 тис. 37 осіб. На другому місці - «Національний природний парк «Сколівські Бескиди» — 4 тис. 510 осіб. Правдивим сюрпризом став «бронзовий» призер туристичного дослідження — музей «Дрогобиччина» з Дрогобича — 1 тис. 658 осіб. Таке визнання серед людей, які не «хлібом єдиним» живуть, звісно ж, робить честь музейним працівникам з міста Котермака. Бо одна річ фортеця «Тустань», куди «народ» і взимку, і влітку йде та їде, і зовсім інше — любов до музейних експозицій. Погодьтеся, що не про рівнозначну «вагову категорію» йдеться: якщо опитати десять людей, якій туристичній локації віддають перевагу — фортеці чи музею, абсолютна більшість, звісно ж, назве «Тустань». Тим ціннішою є засвідчене опитуванням визнання «Дрогобиччини». Це заінтригувало. Що ж такого пропонують, що можна побачити в експозиціях даного музейного закладу? Почути про це пропонуємо з перших уст. Наша співрозмовниця — директорка музею «Дрогобиччина» Алла Гладун.

Візитівка міста Котермака

— Чим, на ваш погляд, пані Алло, привертає увагу туристів музей «Дрогобиччина», що такого особливого та неповторного, якщо можна так висловитись, пропонуєте їм у Дрогобичі, що вони на «шкоду» ресторанам та іншим атракціям, які у місті Котермака, безумовно є, віддають перевагу музейним експозиціям та пам’яткам?

— Музей «Дрогобиччина» має невисокий юридичний статус, ми є комунальною установою, підпорядкованою Дрогобицькій міській раді. Проте, ми не є звичайний музей, радше музейний комплекс, який має де-факто 6 експозиційних відділів. Як ми кажемо, «туристичний комплекс шість в одному». Причому, наші туристичні локації розташовані в хвилинах ходьби між ними. Вони розраховані і для вибагливих гурманів — шанувальників класичного мистецтва (відділи європейського, сакрального мистецтва, пам’яток дерев’яної архітектури), для студентської та учнівської молоді, навіть для малечі (відділ природи). Маємо чим здивувати і гостей з-за кордону.

Найпопулярнішою пам’яткою, окрасою та гордістю Дрогобича є знаменита церква Св. Юра, внесена до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. Це шедевр дерев’яної сакральної архітектури XV-XVII ст., який вражає напрочуд пластичними формами барокового екстер'єру та унікальним живописним оздобленням інтер'єру. І це рідкісне поєднання робить її неперевершеною «поемою в дереві».

Старший за віком, збудований в готичному стилі храм Воздвиження Чесного Хреста захоплює не менше. Давній напис на його фасаді: «У церкві цій — як на небесах стояти» — якнайточніше передає магічну ауру та величну атмосферу храму.

У Палаці мистецтв (пам'ятці архітектури поч. XX ст.), котрий завдяки оповіданню Бруно Шульца став відомий як «Вілла Б’янки», облаштована мультимедійна експозиція, присвячена життю та творчості цього визначного художника та майстра слова. Виставка заглиблює в соціокультурну історію Дрогобича як середовища творчої діяльності митця, розкриває його трагічну долю, зумовлену історичними реаліями радянської та німецької окупацій.

У залах другого поверху Палацу мистецтв представлена багата колекція образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва XVI-XIX ст., зібрана графом К. Лянцкоронським у довколосвітніх мандрівках країнами Європи, Азії та Далекого Сходу. Це — твори західноєвропейських художників, вишукані предмети побуту, меблі, текстиль, зброя, художній метал та деревопластика; велика збірка кераміки — порцеляна відомих європейських фірм XIX ст.

Палац Якуба Фаєрштайна

— Палац мистецтв найбільш монументальна пам’ятка архітектури місцевого значення у Дрогобичі. Але ж це не єдиний палац, який до наших днів «дожив»…

— Так, безперечно. Не єдиний. У пам’ятці архітектури місцевого значення, Палаці дрогобицького віцебургомістра Якуба Фаєрштайна, експонується колекція західноукраїнського іконопису XV-XX ст., котра захоплює як високою фаховою майстерністю, так і народним колоритом талановитих українських митців. Дивує багатий творчий спадок видатних дрогобицьких художників XVII-XVIII ст. — вишукані композиції та унікальні краєвиди в іконах Стефана Медицького, філософське богослів'я та глибока психологічність Василя Глібкевича. У експозиції представлена дерев’яна скульптура та культові артефакти: рукописи, стародруки, художня дерев’яна різьба, ризи, підсвічники, ковані надбанні хрести — усе наповнене молитовною енергією наших предків.

Відділ природи — перший, із відкриття якого розпочав свою діяльність дрогобицький музей ще у 1941 р. В експозиційних залах можна ознайомитись із геологією, рельєфом, кліматом, фенологією, палеонтологією, флорою і фауною краю. Тут експонуються гербарії рослин, колекції мокрих препаратів риб і земноводних, опудала тварин, геологічні зразки мінералів та ґрунтів. Багатьом артефактам понад сто років, і вони вже стали історичними раритетами.

У будинку колишньої Дрогобицької повітової ради розгорнута експозиція, яка висвітлює історію краю від найдавніших часів і донині. Експонуються матеріали археологічних розкопок, знаряддя і продукція народних ремесел та промислів, фалеристика і нумізматика, етнографічна збірка. Документальні та фотоматеріали висвітлюють життя видатних краян: вченого доби гуманізму Юрія Дрогобича (Котермака), козацького гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, відомих письменників Івана Франка, Уляни Кравченко, Стефана Коваліва. Окрема меморіальна кімната присвячена уродженцю Дрогобиччини провідному діячу ОУН Андрію Мельнику.

Історико-меморіальний комплекс «Тюрма на Стрийській» розташований на території та у приміщенні колишнього австрійського повітового суду, а згодом — тюрми НКВС — НКДБ, де у 1939−41 рр. масово страчували «ворогів народу», сьогодні теж філія музею «Дрогобиччина» — експозиція якої розгорнута у двох тюремних камерах.

Там, де Іван Франко навчався

— Дрогобич відіграв неабияку роль у формуванні світогляду Івана Франка. Тут він розпочав свої студії. Як цю тему музей висвітлює?

— За останні 10 років ми створили 9 нових постійно діючих експозицій, безперервно триває процес осучаснення, оновлення існуючих («УПА на Дрогобиччині», «Козаччина та Дрогобицький край»). Зокрема, на сьогодні музей займається облаштуванням нової - «Дрогобич Івана Франка». Позаяк вважаємо, що місто, де навчався, формувався як майбутній провідник нації наш знаменитий земляк, має зберігати та популяризувати пам’ять про нього.

Завершуємо ще одну нову сучасну експозицію «Дрогобиччина в епоху Австро-Угорщини». Чому? Позаяк саме на цей період припадає прискорений розвиток нашого регіону, пов’язаний, зокрема, із початком промислової переробки нафти. Саме тоді Дрогобич із провінційного галицького містечка став одним із найпотужніших центрів нафто-озокеритної промисловості, так званою «Галицькою Каліфорнією». Це спричинило потужний поступ не тільки в царині економіки, але й в сфері містобудування та архітектури, торгівлі, освіти, медицини, культури тощо. У наших планах — ще кілька експозиційних проєктів, але про них розповімо у свій час.

Понад 30 тис. переглядів на місяць

— Але ж, щоб все це побачити, турист має бути поінформованим, зацікавленим і приїхати до вас цільово. Ви погоджуєтесь зі мною, пані Алло?

— Безперечно. Реклама — це не тільки хрестоматійний двигун торгівлі, але й вагомий чинник промоції музею. Ми дуже активно працюємо для популяризації нашого туристичного потенціалу. До слова, ще у 2021 році створили третій за останні 10 років музейний вебсайт, який містить всю інформацію про історію, сьогодення, поточну діяльність музею. Дієвим інструментом промоційної діяльності є наші сторінки у соціальних мережах: фейсбук, інстаграм, ютуб, тік-ток. Був акаунт і в твітері. У фейсбуці маємо понад 5 тис. підписників та понад 30 тис. переглядів в місяць. І практично щодень ці цифри зростають.

Навіть вхідні квитки ми використовували завжди як елемент реклами. Вони у нас були кольорові, з QR-кодами на кожний окремий експозиційний відділ. І хоч зараз запровадили електронний облік, але від квитків не відмовляємось, бо вони служать як сувенірна промоційна продукція.

В народі кажуть: нема лиха без добра. Саме в час пандемії ми суттєво змістили свою діяльність у віртуальний простір: розповіді про експонати, наші пам’ятки, про експозиції, пам’ятні історичні події та музейні активності. Це теж пожвавило інтерес до музею. А під час війни ми мали «туристичний бум» внутрішньо переміщених осіб з різних регіонів нашої країни. Скажу щиро, що такої кількості відвідувачів з Одеси, Харкова, Маріуполя, Запоріжжя… ми давно не мали. До речі, тоді почали і більше співпрацювати з митцями, музейними установами сходу та півдня України, реалізували чимало спільних проєктів, а також з військовослужбовцями.

Ми добре розуміємо, що комунікаційна місія впродовж особливого правового режиму та в період після завершення — сприяти формуванню образу музею, як авторитетної віртуальної та цілком фізичної платформи для утвердження серед місцевого населення, постійного та внутрішньо переміщеного до західного регіону України, цінностей громадянського суспільства. Інформаційні дії музею покликані сприяти організації громадських ініціатив, консолідації та розвитку суспільства й долучатись до формування відчуття власної та спільної відповідальності за майбутнє України.

Музей «Дрогобиччина», як система експозиційних локацій та онлайн-ресурсів, а відтак, важливий комунікаційний вузол міста та регіону — це багатоцільовий регіональний культурно-освітній центр, який формує соціальну пам’ять про історичну традицію розвитку української держави.

П’ять пам’яток національного значення із семи

— То ж підсумовуючи нашу розмову, можна сказати, що ви колись були музеєм, а тепер радше — музейним комплексом. Гарна трансформація відбулась. Чи не так?

— Безперечно. Наша історія розпочалась понад 80 років тому з єдиного приміщення на вул. Івана Франка. Сьогодні у віданні музею перебуває 5 пам’яток національного значення із семи, що є у місті: церква Св. Юра з дзвіницею, церква Воздвиження Чесного Хреста із дзвіницею, єдина в Україні споруда сільськогосподарського призначення — міська житниця-шпихлір 1778 року, і три пам’ятки архітектури місцевого значення палацового типу: Галерея сакрального мистецтва, Палац мистецтв та історичний відділ музею в колишній повітовій раді.

Справді, музей «Дрогобиччина» — це багатопрофільний музейний комплекс, що репрезентує кілька напрямів: краєзнавчий, художній, архітектурний, природничий, історичний, меморіальний. Причому кожний експозиційний відділ музею напрацював свої формати діяльності та комунікації із відвідувачами. Приміром, у Галереї сакрального мистецтва родзинкою діяльності стали традиційні музичні імпрези викладачів та вихованців музичного коледжу, музичних шкіл, муніципальних колективів «Легенда», «Верховина», «Чарівні мелодії» (ансамбль скрипалів)… У відділі історії набули популярності онлайн-вікторини, квести, флешмоби, а також різноманітні патріотично-виховні заходи. Основним видом діяльності у Палаці мистецтв безперечно є виставкові проєкти, відеолекції. Особливістю роботи відділу пам’яток дерев’яної архітектури є традиційні музейні фестивалі та гаївки. Характерним для усіх відділів окремим напрямом роботи є обов’язково дитячий. Кому як не музею відроджувати та популяризувати високу народну культуру краю, традиції, навчати через такий формат, як майстер-класи.

Музей тоді має майбутнє, коли він приваблює, насамперед, дітей та молодь, коли в його залах, зазвичай, багато учнів та студентів. Про те, щоб завтра дрогобичани прийшли на виставку сучасного художника, відвідали мистецьку презентацію, музей має подбати вже сьогодні, виховавши майбутніх шанувальників мистецтва, для яких зустріч з прекрасним стане потребою і звичкою.

Як володар капіталу майбутнього

— Повертаючись до того, з чого ми почали: туристичної привабливості музею, як ви бачите його майбутнє?

— На жаль, війна загальмувала прискорений розвиток туристичної галузі. Разом з тим оголила катастрофічну проблему: фатальну недооцінку значення культури у формуванні суспільства на засадах національних цінностей. Легковажне ставлення до неї «відгукнулося» нам великою кров’ю і непоправними втратами. Проте, війна рано чи пізно завершиться, і, я вірю, музейна справа у Дрогобичі повернеться до пріоритетних напрямів розвитку. Власне, музей «Дрогобиччина», безперечно, набуде стратегічного значення, позаяк є обличчям міста Котермака. Адже він презентує нашу історію та культуру. І як будь-який інший музей, володіє капіталом майбутнього як хранитель мистецької та архітектурної спадщини, що буде запотребована з кожним роком все більше.