«Хлопці, які мали наших ангеликів, залишилися живими під Дебальцевим...»

Валентина Тимчук ось уже 15 років живе у Португалії. Колишня вчителька біології та хімії виїхала зі Львова за своїм чоловіком-заробітчанином. Він майстерно працював з мармуром та гранітом — такі фахівці за кордоном на вагу золота. Доньці на той час було шість років, син закінчив школу і також поїхав до батьків у Лісабон. Нещодавно пані Валентина приїжджала до Львова. Вона — волонтер, разом із небайдужими португальцями допомагає нашим військовим.

«Сьогодні був найважчий день у моїй волонтерській біографії, - написала пані Валентина у «Фейсбуці». - Відвідували хлопців у військовому шпиталі. Сльози душили від болю... Олександр зі Стебника отримав вогнепальне поранення. Переніс кілька операцій на головному мозку. Наразі не розмовляє, але все розуміє. На краєчку ліжка спить його тітка - пані Віра. Потрібно все: вологі серветки, туалетний папір, памперси... Волонтери з Португалії роздобули для Сашка інвалідне ліжко. Закликаю усіх бути небайдужими...».

«Коли розпочався Майдан, я і мої знайомі українці ридали біля своїх комп’ютерів, - розповідає Валентина Тимчук журналісту «ВЗ». - У Португалії новини розпочиналися з України. Моя донька Дзвіна на уроках історії розповідала однокласникам, що у нас відбувається. Португальці дуже добре до нас ставляться. Для них за честь взяти на роботу українця. Наші люди порядні, майже всі мають вищу освіту, пунктуальні. Ми перестали плакати і вирішили об’єднатися (створили благодійну організацію «Янголи милосердя»). Нас було шестеро жіночок. Спочатку ми збирали гроші. Півтора року тому власник продуктового магазину з українськими продуктами віддав нам підвал для волонтерських потреб. Туди приносять усе: теплу білизну, шкарпетки, футболки, вживаний одяг».

Є серед португальських волонтерів пані Наталя з Житомира. Вона вишиває для бійців ангеликів. Робить візерунок однією ниткою. Якщо нитка рветься, починає роботу спочатку. Її дев’ятирічний синочок Микола вишиває сердечко. «Коли вони вишивають ангеликів, то дуже моляться, - каже пані Валентина. - Якось скло у рамочках постійно тріскало. Пані Наталя не могла зрозуміти, що відбувається. Ми відправили в Дебальцеве ящики з продуктами та одягом. Поклали також сорок ангеликів. Коли вона закінчила їх вишивати, впала у «летаргічний сон», проспала добу. У той час під Дебальцевим велися страшні бої. Солдати, які мали наших ангеликів, залишилися живими і не­ушкодженими. Наталя надалі вишиває».

Ще один благодійник з Португалії — колишній поліцейський, його дружина — українка. Коли була потреба, він зібрав у своїх колег берці і передав українським солдатам. Передавав лимони й інші речі. Коли португальцеві прислали фронтовий прапор з України, він аж плакав... Згадуючи це, на очі пані Валентини навертаються сльози.

Колишня львів’янка працює у будинку у португальця та француженки. Щоб перекваліфікуватися у місцеву вчительку, треба було два роки додатково вчитися. Та й переоформлення усіх паперів обходиться дорого: 5-6 тисяч євро. 19-річна донька пані Валентини — майбутня стюардеса. Дівчина знає п’ять мов, зокрема французьку і німецьку. Вимоги до навчання у Португалії дуже високі. «Дзвіна з 16-ти років працює: вона розносила газети, за 8-10 годин заробляла 20 євро», - розповідає мама.

«А ось мій шеф — португалець — закоханий у борщ, - усміхається жінка. - Жартує: «Міняю національність на український борщ». Я їм щоп’ятниці його готувала. Тоді моя «патронша» каже: «Знаєш, ми погладшали!». Економічна криза зачепила також Португалію. Люди економлять на ресторанах, готують більше вдома. Забезпечені португальці своїм достатком не хизуються. Тому різниця між бідними і багатими у цій країні так не відчувається.

Останнім часом заробітчани з України рідко їдуть на заробітки до Португалії. З роботою стало важче (на будовах платять — 800-1000 євро, у ресторанах — 500-600 євро, плюс чайові). Французи скуповують у Лісабоні нерухомість. Квартира зі спальнею і вітальнею коштує близько 50 тисяч євро, трикімнатна (з вітальнею) — 100 тисяч євро. Українці взяли квартиру у кредит.

Приїхавши до Львова, дівчата побігли лікувати зуби. За кордоном стоматологічні послуги недешеві. Якщо у Львові запломбувати один зуб коштує 10 євро, то у Португалії — 45. Але операцію на серці пані Валентині у Лісабоні робили безкоштовно.

Відпочивають у Португалії переважно іспанці та англійці. «У нас є Атлантичний океан. Евкаліптові дерева. Однак з жовт­ня по березень триває сезон дощів». Цьогорічне літо в Україні було спекотнішим, ніж у Португалії. Зате львів’янам вперше за 12 років вдалося виростити кріп. Ні з того ні з сього почав рости...

Фото автора