Чому куркуму необхідно ввести до щоденного раціону?

Впродовж останніх років в медичній літературі було опубліковано понад 5 тисяч статей про користь куркуміну, пігменту куркуми, що надає їй яскраво-жовтого забарвлення. Як з’ясувалося, куркумін відіграє вагому роль у профілактиці й лікуванні легеневих хвороб, захворювань мозку, кількох різновидів раку, включно з множинною мієломою, раком прямої кишки та підшлункової залози. Крім того, куркумін сприяє прискоренню одужання після хірургічних операцій та краще за деякі популярні медпрепарати лікує ревматоїдний артрит, остеоартрит та інші запальні захворювання, як-от вовчак, запальне захворювання кишечнику, виразковий коліт. Тож скільки куркуми можна вживати і чи є ризики?

Куркума — потужна речовина. Якщо взяти пробу вашої кро­ві й обробити її окислювачем, то за допомогою складної техно­логії, яка дає змогу порахувати кількість розривів у ланцюжках ДНК клітин крові, можна визна­чити завдану їй шкоду. Якщо після цього давати вам дрібку куркуми один раз на день упродовж тижня, а потім знову взяти пробу крові та обробити її тими самими вільни­ми радикалами, то ви побачите, що завдяки невеличкій кількос­ті куркуми шкода, завдана ДНК, зменшиться удвічі. Ідеться не про харчову добавку чи екстракт, а про звичайнісіньку приправу, яку можна придбати в будь-якому ма­газині харчових продуктів.

Чверть чайної ложки куркуми щоденно. Дози куркуми, які ви­користовували під час досліджень людського організму, варіювали від 1/16 чайної ложки до майже двох чайних ложок щоденно. На­віть за високих доз повідомляло­ся лише про незначну кількість побічних ефектів, щоправда, до­слідження тривали лише близько місяця. Невідомо, які будуть по­бічні ефекти за умови тривалого вживання.

Через такий потужний ефект куркуми та відсутність надійних даних про її безпечність не реко­мендується приймати більше за ті кулінарні дози, щодо безпечності яких є надійна інформація, пе­ревірена в результаті тривалого споживання. І це близько чверті чайної ложки щоденно.

Як вживати куркуму? Є ін­формація, що властивості сирої та термічно обробленої куркуми різняться. Термічно оброблена, ймовірно, забезпечує кращий за­хист ДНК, тоді як сира має кращі протизапальні властивості. Я ко­ристуюся терткою, щоб додати куркуму до всього, що готую (на­приклад посипаю тертим коренем куркуми щойно зварену картоплю або додаю його скибочки до фрук­тового чи овочевого коктейлю). Ви її, можливо, навіть не відчуєте на смак. У свіжої куркуми значно слабший аромат, ніж у висушеної, тому саме у такому вигляді спеція підійде для тих, кому не дуже по­добається її аромат і смак. Тим, хто страждає від остеоартриту, вживання куркуми у поєднанні із соєю може принести подвійну ко­ристь.

Сир тофу з куркумою — класич­на комбінація, але хотіла би поді­литися своїми двома улюбленими різновидами: один — із сирою кур­кумою, другий — з термообробле­ною. Лише за 3 хвилини можна приготувати коктейль зі смаком гарбузового пирога. Просто змі­шайте у блендері порцію гарбу­зового пюре, жменю мороженої журавлини і фініків без кісточок, додайте на свій смак пряну суміш, яку використовуєте для приготу­вання гарбузового пирога, шма­точок кореня куркуми завдовжки пів сантиметра (або чверть чайної ложки порошку), а також непідсо­лоджене соєве молоко — і отри­маєте потрібну консистенцію. Найкраще куркума поєднується зі стравами з коричневого рису, із сочевичним супом, а також зі сма­женою цвітною капустою. Знайти приправу, кориснішу для здоров’я, ніж ця, практично неможливо.

Кому куркума протипоказа­на. Якщо у вас камені в жовчному міхурі, то куркума може викликати біль. Вона є агентом, який сприяє випорожненню жовчного міху­ра, тобто полегшує викачування з нього жовчі, запобігаючи її за­стою. Ультразвукові дослідження стверджують, що навіть чверть чайної ложки куркуми спричи­няє скорочення жовчного міхура та випорожнення половини його вмісту. Це запобігає утворенню жовчних каменів. Але якщо камінь вже є і перекриває жовчну прото­ку? В такому разі такі скорочення будуть болісними.

У людей без жовчних каменів куркума потенційно знижувати­ме ризики і їх утворення, і раку жовчного міхура. Однак надмір куркуми може підвищити ризик утворення жовчних каменів. У ній багато розчинних оксалатів, які зв’язують кальцій і утворю­ють найпоширеніший різновид жовчного каменя — нерозчинний оксалат кальцію, що призводить до 75% усіх випадків цієї хвороби. Тим, хто схильний до утворення саме таких каменів, варто обмеж­ити вживання харчових оксалатів до 50 мг на день. Це означає вжи­вання щонайбільше чайної ложки куркуми щоденно. До речі, вважа­ють, що прийом куркуми безпеч­ний для вагітних жінок, але харчо­ві куркумінові добавки щодо цього викликають певні сумніви.

Валентина Миколів.